Аніщенко Євген Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Аніщенко.

Аніщенко Євген Костянтинович
Народився27 жовтня 1955(1955-10-27) або 1955[1]
Brancavad, Baranski Sieĺsavietd, Оршанський район, Вітебська область, Білоруська РСР, СРСР
Помер16 травня 2021(2021-05-16)
Країна СРСР
 Білорусь
Діяльністьписьменник, історик
Alma materBelarusian College of Arts named Ivan Akhremchikd (1972)
Історичний факультет БДУ (1978)
ЗакладБілоруський державний університет культури і мистецтв
Інститут історії НАН Білорусіd
Національний історичний архів Білорусі
Institute of Parliamentarism and Entrepreneurshipd
Білоруський державний медичний університет
Науковий ступінькандидат історичних наук (1989)
БатькоКостянтин Денисович Аніщенко
МатиГанна Григорівна
Особ. сторінкаarhisan.com

Євген Костянтинович Аніщенко (біл. Яўге́н Канстанці́навіч Ані́шчанка, рос. Евгений Константинович Анищенко; 27 жовтня 1955; с. Брянцево[be], Устенська сільрада[ru], Оршанський район, Вітебська область, БРСР, СРСР — 16 травня 2021) — білоруський історик, кандидат історичних наук (1989)[2].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї агронома й рільниці, колгоспників.

У 1968—1972 роках навчався в Республіканській школі-інтернаті з музики та образотворчого мистецтва у класі живопису, гімназія-коледж мистецтв імені І. Й. Ахремчика[be].

З відзнакою закінчив історичний факультет Білоруського державного університету в м. Мінську (1973—1978). Після служби а армії командиром взводу в 1991—1983 рр. працював учителем історії та креслення в середніх загальноосвітніх школах м. Мінська № 43, 73, 116, в 1983—1985 рр., викладав в університеті культури у м. Мінську.

У 1985—2007 рр. — в Інституті історії АН[ru] (у 1985—1986 рр. — старший лаборант, в 1986—1989 аспірант, в 1989—1992 рр. — молодший науковий співробітник, в 1992—1993 рр. — науковий співробітник, в 1993—2007 рр. — старший науковий співробітник) . У 1989 р захистив там кандидатську дисертацію на тему «Земельні відносини в Східній Білорусі в другій половині XVIII — початку XIX ст.» (його науковий керівник В. І. Мелешко), а в 2004 р — докторську дисертацію на тему «Політична історія Білорусі за часів поділу Речі Посполитої»(не затверджена ВАК)[3][4][5].

У 2007 р. покинув інститут після того, як Вища атестаційна комісія визнала його не відповідним посаді старшого наукового співробітника. На думку самого Аніщенко, причиною такого рішення стали результати його досліджень, що не збігаються з позицією офіційної проросійської історіографії в Білорусі[6].

У 2007—2009 рр. працював в Національному історичному архіві Білорусі головним архівістом і провідним науковим співробітником. У 2009—2010 рр. працював двірником, між 2010—2013 рр. — в Інституті парламентаризму і підприємництва[be] на посаді доцента кафедри права і політології[7].

З 2013 р. — доцент кафедри здоров'я й охорони здоров'я Білоруського державного медичного університету.

Праці

[ред. | ред. код]

Досліджує соціально-політичні процеси та події в Білорусі XVIII—XIX ст., зокрема пов'язані з розділами Речі Посполитої. Має понад 400 публікацій, в тому числі в журналах «Беларускі гістарични часопіс», «Полум'я», одноосібний автор декількох десятків книг[8]. Один із авторів «Енциклопедії історії Білорусі», «Нариси гісториі Беларусі» (ч.1, Мн.: Білорусь, 1994), «Гістория сялянства Беларусі» (т.1, Мн.: Беларуская навука, 1997)[9].

Родина

[ред. | ред. код]

1-а дружина — Корзун Людмила, 2-а дружина — Груша Світлана, від 2004 р. 3-я дружина Ажгірей Аліна; діти — Денис й Олександр.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Анішчанка Яўген Канстанцінавіч // Энцыкляпэдыя гісторыі Беларусі. Т.6, Кн.2: Усвея — Яшын; Дадатак / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — Мн.: БелЭн, 2003. — С.318. (біл.)
  3. ↑ (рос.)(біл.) Диссертация в электронном каталоге НББ[недоступне посилання з жовтня 2019]
  4. ↑ Оргіш В., «Інкарпарацыя», або як адгукаецца палітычная гісторыя Беларусі ў сучасным жыцці // Народная Воля. 2-3 сакавіка 2005 г. (біл.)
  5. ↑ (біл.) Цэнзура на навуковыя дасьледаваньні [Архівовано 25 квітня 2020 у Wayback Machine.] // «Наша Нива», 14.01.2005
  6. ↑ (рос.) Из Института истории Национальной академии наук уволен известный исследователь, кандидат исторических наук Евгений Анищенко [Архівовано 17 серпня 2017 у Wayback Machine.] // naviny.by
  7. ↑ (рос.) Корзенко Г. В., Историки Беларуси в начале XXI столетия. Биобиблиографический справочник. Мн.: Белорусская наука. 2007. — С.14; Институт истории НАН Беларуси в лицах. 1929—2008 гг. Биобиблиографический справочник. Мн.: Беларуская навука. 2008. — С.111, 371, 386, 391.
  8. ↑ (біл.) Касьцюшка вачыма расейцаў [Архівовано 25 квітня 2020 у Wayback Machine.] // Валеры Пазьнякоў, «Наша Нива», № 10 (272), 15 сакавіка 2002 г.
  9. ↑ (рос.)(біл.) Список публикаций Е. Анищенко [Архівовано 29 травня 2020 у Wayback Machine.]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • (рос.) Корзенко Г. В., Историки Беларуси в начале XXI столетия. Биобиблиографический справочник / Г. В. Корзенко. — Минск: Белорусская наука. — 2007.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Аніщенко_Євген_Костянтинович&oldid=43207219