Алофан
| Алофан | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Alp[2] |
| Хімічна формула | Al₂O₃(SiO₂)₁.₃-₂.₀·2.5-3.0H₂O[3] |
| Nickel-Strunz 10 | 9.ED.20[4] |
| Dana 8 | 71.1.5.1 |
| Ідентифікація | |
| Колір | блакитнуватий або зеленуватий |
| Сингонія | аморфний стан[5] |
| Твердість | бл. 3.0-3.5 |
| Колір риси | білий |
| Густина | 1.85—1.89 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Зовнішній вигляд (давньогрецька мова)[6], інший[d] (давньогрецька мова)[6] |
 Алофан у Вікісховищі | |
Алофа́н[7] (грец. αλλοφανης — той, що виявляється іншим) — мінерал, водний силікат алюмінію непостійного складу, одночасно осаджений колоїд глинозему і кремнезему, блакитнуватого або зеленуватого відтінку, який часто помилково вважали за мідну руду. Вперше описаний у 1816 році[8].
Формула: m•Al2O3 n SiO2 p H2O.
Містить (%): Al2O3 — 40,5; SiO2 — 23,8; H2O — 35,7. Часто містить Fe2O3 (до 0,8% в фероалофані), домішки MgO, СаО, К2O, Na2O, CuO, ZnO, P2O5, СО2, SO3. Аморфний.
Густина 1,87±0,20.
Твердість 3,0—3,5.
Колір блакитний, зелений, білий. Дуже крихкий. Гіпергенний. Ізотропний.
Зустрічається в зонах окиснення рудних родовищ (свинцево-цинкових, мідних та ін.) і в корі вивітрювання разом з галуазитом, хризоколою, кварцом, карбонатами. В Закарпатті зустрічається серед гідротермальних мінералів на ртутних родовищах[9].
Розрізняють:
- алофан-евансит (суміш алофану з еванситом);
- алофан залізний (відміна алофану з Подольска, Московської області, яка містить 25 % Fe2O3);
- алофан-опал (суміш алофану з варисцитом);
- алофан фосфористий (відміна алофану, яка містить до 8 % Р2О5), алофан-хризокола (суміш алофану з хризоколою).
- меліт — різновид алофану; за прізв. італ. геолога Р. Мелі (R.Meli), M.F.Zambonini, 1899.
- розумовськіт(н) «нім. Razoumowskin»[10][11] — синій і зелений алофан — названо на честь українського геолога Розумовського Григорія Кириловича (1759—1837), який вивчав цей мінерал.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (December 2014) — 2014.
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ mineralienatlas.de
- ↑ а б Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
- ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 17. — ISBN 978-966-360-463-3.
- ↑ Hausmann, J.F.L. and Stromeyer, F. (1816) Über Silberkupferglanz und Allophan. Göttingische Gelehrte Anzeigen 2, 1251-1253.
- ↑ Є. А. Лазаренко. По вулканическим Карпатам: Путеводитель. — Ужгород: Карпати, 1979 — 96с.
- ↑ Rasumowskin
- ↑ https://www.mindat.org/min-46949.html
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Алофан // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Алофан // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Mineralienatlas:Allophan (Wiki)
- Webmineral — Allophane (engl.) [Архівовано 13 лютого 2010 у Wayback Machine.]
- BGR — Allophan, ein unbekannter Rohstoff [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- tw.strahlen.org — Allophan [Архівовано 8 серпня 2008 у Wayback Machine.]
