Зюк Михайло Йосипович
| Зюк Михайло Йосипович | |
|---|---|
| Народження | 20 серпня 1895 Чернігів, Російська імперія |
| Смерть | 20 червня 1937 (41 рік) СРСР |
| Країна |  СРСР |
| Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе |
| Партія | КПРС |
| Звання |  Комбриг |
| Війни / битви | Громадянська війна в Росії |
| Нагороди |  |
Нехамкін Михайло Йосипович, потім Зюк Михайло Йосипович (нар. 20 серпня 1895, Чернігів, Російська імперія — 20 червня 1937, СРСР) — український, єврейський, російський радянський червоний козак-революціонер і військовий діяч, один з організаторів перших загонів українського, інтернаціонального, революційного червоного козацтва, майбутнього Червоно-Козачого Корпусу під отаманством Віталія Примакова, учасник громадянської війни на теренах колишньої Російської імперії, радянсько-польської війни, кавалер Ордена Червоного Прапора з 1920 року, комбриг (1936).
Народився в Чернігові в багатодітній єврейській сім'ї. Вчився у реальному училищі. Вільно говорив і писав і українською і російською[1]
Вступив до лав РСДРП(б) у 1912 або 1913 році.
Під час Жовтневого Перевороту в Петрограді очолив загін Червоної Гвардії в Києві. В січні 1918 року брав участь у червонокозачому (більшовицькому) повстанні в Києві, яке було придушене українськими козаками-самостійниками.
Був заарештований. Приблизно з чого часу разом з Віталієм Примаковим займався організацією і розбудовою бойових підрозділів українських червоних козаків-інтернаціоналістів, перших формувань майбутнього Червоно-Козачого Корпусу (Української Радянської Армії, Української Повстанської Армії 1920х), долучившись таким чином до непростої історії становлення строкатих збройних сил молодої Української Республіки під різними гаслами і прапорами 20 століття.
В 1918 році вчився у Москві на командирських артилерійських курсах, брав участь у придушенні повстання лівих есерів.
Після закінчення курсів під час громадянської війни в Українській Республіці командував артилерією бригади, дивізії і корпусу червоного козацтва (Червоно-Козачого Корпусу).
15 серпня 1936 року заарештований, 19 червня 1937 року засуджений до розстрілу «за участь у терористичній змові в РСЧА» і 20 червня розстріляний.
В 1957 році реабілітований посмертно.
Сестра — Раїса Йосипівна Нахамкіна (Ідріс), син Валентин Михайлович Зюка і онук Сергій Валентинович Зюка
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 5 листопада 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
- http://militera.lib.ru/memo/russian/dubinsky_iv/07.html [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.]
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |