Дисгідроз
Дисгідроз | |
---|---|
Спеціальність | дерматологія |
Тривалість | сходить після трьох тижнів[1][2] |
Причини | невідомі[2] |
Лікування | уникнення тригерів, бар'єрні креми, стероїдні креми, антигістаміни[1][2] |
Класифікація та зовнішні ресурси | |
МКХ-11 | EA85.0 |
МКХ-10 | L30.1 |
DiseasesDB | 10373 |
MeSH | D011146 |
SNOMED CT | 25560004 |
Dyshidrosis у Вікісховищі |
Дисгідроз — це вид дерматиту, який характеризується сверблячими пухирями на долонях і стопах.[3] Пухирі зазвичай мають розмір від одного до двох міліметрів і загоюються упродовж трьох тижнів.[1][2] Однак вони часто повторюються.[2] Почервоніння зазвичай відсутні.[1] Повторні напади можуть призвести до тріщин і потовщення шкіри.[1]
Причина невідома.[2] Тригерами можуть бути алергени, фізичний або розумовий стрес, часте миття рук або метали.[2] Діагноз зазвичай ґрунтується на зовнішньому вигляді й симптомах.[2] Щоб виключити інші захворювання, можуть бути проведені аналізи на алергію та культуральне дослідження.[2] До інших станів, що викликають подібні симптоми, належать пустульозний псоріаз та короста.[1]
Хворим на дисгідроз може бути корисним уникнення тригерів і використання захисного крему.[1] Лікування зазвичай проводиться за допомогою стероїдного крему.[2] Перші тиждень або два можуть знадобитися стероїдні креми високої міцності.[1] Антигістамінні препарати можна використовувати для усунення свербежу.[2] Якщо це неефективно, пробують призначати стероїдні таблетки, такролімус або псорален плюс ультрафіолет А[en] (PUVA).[1][2]
У Швеції це захворювання має 1 з 2000 людей.[1] Дисгідроз уражає чоловіків і жінок.[1] Він пояснює приблизно кожен п'ятий випадок дерматиту рук.[4] Уперше захворювання описано у 1873 р.[1] Назва походить від слова «дисгідротичний», що означає «важке потовиділення», оскільки колись вважалося, що причиною є проблеми з потовиділенням.[1]
Дисгідроз має такі характеристики:
- Свербіж долонь або стоп, за яким слідує раптовий розвиток сильно сверблячих дрібних пухирів на боках пальців, долонь або стоп.[5]
- Через кілька тижнів маленькі пухирці поступово зникають, коли верхній шар шкіри опадає.[1][6][7]
- Ці висипи не трапляються в інших місцях на тілі.[1]
- Спалахи можуть бути симетричними.[8]
-
Важка стадія дисгідрозу на пальцях
-
Пальмарний дисгідроз
-
Початкова стадія долонного дисгідрозу на долоні, що показує тріщини та лущення шкіри
-
Розвинута стадія дисгідрозу на стопі
-
Область лусочки на долонній поверхні великого пальця від спадаючого дисгідротичного спалаху
Точні причини дисгідрозу невідомі. У деяких випадках можуть бути задіяні харчові алергени.[6] Дослідження окремих випадків припускають вплив широкого спектра продуктів, серед яких тунець, помідори, ананаси, шоколад, кава та спеції.[6] Ряд досліджень вказує на перуанський бальзам.[6] Дослідження 2013 року показало, що дисгідроз на руках збільшився серед людей, які страждають на алергію на кліщів домашнього пилу, після вдихання алергену кліща домашнього пилу.[9]
Можливі причини — id reaction[en] та подразливий контактний дерматит[en].[4]
Дисгідроз діагностується клінічно, шляхом збору анамнезу пацієнта та ретельних спостережень.[2] Вираженість симптомів також можна оцінити, використовуючи індекс поширення та тяжкості дисгідротичної екземи (DASI).[10] DASI був розроблений для клінічних випробувань і зазвичай не використовується на практиці.
Існує багато методів лікування дисгідрозу. Однак, лише деякі з них були розроблені чи випробувані для лікування конкретно цього стану.
- Бар'єри для вологи та подразників, включаючи захисні креми[en] та рукавички.[8]
- Місцеві стероїди[11] — хоча і корисні, вони можуть бути небезпечними протягом тривалого часу через побічні ефекти стоншення шкіри, які викликають особливу неприємність при дисгідрозі рук, через кількість токсинів і бактерій, з якими зазвичай стикаються руки.
- Ванночки з розбавленого розчину перманганату калію — також популярний засіб і використовується для «висушування» везикул[12] і знищення поверхневого золотистого стафілокока[13] але він також може бути дуже болючим. У нерозбавленому вигляді він може викликати значне печіння.[14]
- Дапсон (диаміно-дифенілсульфон), антибактеріальний засіб, рекомендується для лікування дисгідрозу в деяких хронічних випадках.[15]
- Антигістамінні препарати: фексофенадин до 180 мг на добу.[16]
- Алітретиноїн[en] (9-цис-ретиноєва кислота) схвалений для призначення у Великій Британії. Його призначають зокрема при хронічній екземі рук і ніг.[17][18][19] Препарат виробляє швейцарська компанія Basilea Pharmaceutica[en] (BAL 4079).
- Системні стероїди можуть призначати перорально для лікування особливо гострих та важких випадків дисгідрозу.[8]
У Швеції це захворювання має 1 з 2000 людей.[1] Дисгідроз уражає чоловіків і жінок.[1]
Дисгідроз також відомий як помфолікс,[20] цей термін походить від грецького слова «бульбашка».[4]
- Герпетиформний дерматит[en] — подібний стан, викликаний целіакією і часто приймається за дисгідроз.
- Бульозний епідермоліз — генетичний розлад, що викликає подібні до дисгідрозу, хоча і більш важкі, симптоми.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у Lofgren, SM; Warshaw, EM (December 2006). Dyshidrosis: epidemiology, clinical characteristics, and therapy. Dermatitis : Contact, Atopic, Occupational, Drug. 17 (4): 165—81. doi:10.2310/6620.2006.05021. PMID 17150166.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Colomb-Lippa, D; Klingler, AM (July 2011). Dyshidrosis. Journal of the American Academy of Physician Assistants. 24 (7): 54. PMID 21748961.
- ↑ What Is Atopic Dermatitis? Fast Facts. NIAMS. November 2014. Архів оригіналу за 27 July 2016. Процитовано 11 серпня 2016.
- ↑ а б в Fitzpatrick, James (2016). 8. Dermatology Secrets Plus. Elsevier. с. 70—81. ISBN 978-0-323-31029-1.
- ↑ Shelley, W. B. (1 вересня 1953). Dysidrosis (pompholyx). AMA Archives of Dermatology and Syphilology. 68 (3): 314—319. doi:10.1001/archderm.1953.01540090076008. ISSN 0096-5979. PMID 13079297.
- ↑ а б в г Veien, Niels K. (1 липня 2009). Acute and recurrent vesicular hand dermatitis. Dermatologic Clinics. 27 (3): 337—353, vii. doi:10.1016/j.det.2009.05.013. ISSN 1558-0520. PMID 19580928.
- ↑ Lofgren, Sabra M.; Warshaw, Erin M. (1 грудня 2006). Dyshidrosis: epidemiology, clinical characteristics, and therapy. Dermatitis: Contact, Atopic, Occupational, Drug. 17 (4): 165—181. doi:10.2310/6620.2006.05021. ISSN 1710-3568. PMID 17150166.
- ↑ а б в Perry, Adam D.; Trafeli, John P. (1 травня 2009). Hand Dermatitis: Review of Etiology, Diagnosis, and Treatment. The Journal of the American Board of Family Medicine (англ.). 22 (3): 325—330. doi:10.3122/jabfm.2009.03.080118. ISSN 1557-2625. PMID 19429739.
- ↑ Schuttelaar ML, Coenraads PJ, Huizinga J, De Monchy JG, Vermeulen KM (2013). Increase in vesicular hand eczema after house dust mite inhalation provocation: a double-blind, placebo-controlled, cross-over study (PDF). Contact Dermatitis. 68 (2): 76—85. doi:10.1111/j.1600-0536.2012.02172.x. PMID 23046099. Архів оригіналу (PDF) за 17 лютого 2019. Процитовано 28 серпня 2021.
{{cite journal}}
:|hdl-access=
вимагає|hdl=
(довідка) - ↑ Vocks, E.; Plötz, S. G.; Ring, J. (1 січня 1999). The Dyshidrotic Eczema Area and Severity Index – A score developed for the assessment of dyshidrotic eczema. Dermatology. 198 (3): 265—269. doi:10.1159/000018127. ISSN 1018-8665. PMID 10393450.
- ↑ eMedicine – Dyshidrotic Eczema : Article by Camila K Janniger. Архів оригіналу за 7 липня 2007. Процитовано 10 липня 2007.
- ↑ BIRT AR (March 1964). Drugs for Eczema of Children. Can Med Assoc J. 90 (11): 693—4. PMC 1922428. PMID 14127384.
- ↑ Stalder JF; Fleury M; Sourisse M та ін. (1992). Comparative effects of two topical antiseptics (chlorhexidine vs KMn04) on bacterial skin flora in atopic dermatitis. Acta Derm Venereol Suppl (Stockh). 176: 132—4. PMID 1476027.
- ↑ Baron S, Moss C (February 2003). Caustic burn caused by potassium permanganate. Arch. Dis. Child. 88 (2): 96. doi:10.1136/adc.88.2.96. PMC 1719457. PMID 12538301.
- ↑ Vesicular hand dermatitis. Архів оригіналу за 30 березня 2010. Процитовано 7 квітня 2010.
- ↑ Diepgen, Thomas L.; Agner, Tove; Aberer, Werner; Berth-Jones, John; Cambazard, Frédéric; Elsner, Peter; McFadden, John; Coenraads, Pieter Jan (1 жовтня 2007). Management of chronic hand eczema. Contact Dermatitis (англ.). 57 (4): 203—210. doi:10.1111/j.1600-0536.2007.01179.x. ISSN 1600-0536. PMID 17868211.
- ↑ Ruzicka T, Lynde CW, Jemec GB, Diepgen T, Berth-Jones J, Coenraads PJ, Kaszuba A, Bissonnette R, Varjonen E, Holló P, Cambazard F, Lahfa M, Elsner P, Nyberg F, Svensson A, Brown TC, Harsch M, Maares J (April 2008). Efficacy and safety of oral alitretinoin (9-cis retinoic acid) in patients with severe chronic hand eczema refractory to topical corticosteroids: results of a randomized, double-blind, placebo-controlled, multicentre trial (PDF). Br. J. Dermatol. 158 (4): 808—17. doi:10.1111/j.1365-2133.2008.08487.x. PMID 18294310. Архів оригіналу (PDF) за 18 лютого 2019. Процитовано 28 серпня 2021.
{{cite journal}}
: Недійсний|displayauthors=6
(довідка) - ↑ Bollag W, Ott F (1999). Successful treatment of chronic hand eczema with oral 9-cis-retinoic acid. Dermatology (Basel). 199 (4): 308—12. doi:10.1159/000018280. PMID 10640839.
- ↑ Ruzicka T, Larsen FG, Galewicz D, Horváth A, Coenraads PJ, Thestrup-Pedersen K, Ortonne JP, Zouboulis CC, Harsch M, Brown TC, Zultak M (December 2004). Oral alitretinoin (9-cis-retinoic acid) therapy for chronic hand dermatitis in patients refractory to standard therapy: results of a randomized, double-blind, placebo-controlled, multicenter trial. Arch Dermatol. 140 (12): 1453—9. doi:10.1001/archderm.140.12.1453. PMID 15611422.
- ↑ ICD 11 Beta Draft. Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 28 серпня 2021.
- Зображення дисгідротичної екземи [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] в Skinsight
- Pompholyx [Архівовано 31 липня 2016 у Wayback Machine.] в DermNet NZ (New Zealand Dermatological Society Incorporated)
Класифікація | |
---|---|
Зовнішні ресурси |