Благоє Паунович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Благоє Паунович
Особисті дані
Народження 4 червня 1947(1947-06-04)
  Медведжа, Югославія
Смерть 9 грудня 2014(2014-12-09) (67 років)
  Белград, Сербія
Поховання Новий цвинтар
Зріст 180 см
Громадянство  Югославія
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1965–1975 Югославія «Партизан» 225 (0)
1975–1977 Нідерланди «Утрехт» 37 (0)
1977–1978 Югославія «Кикинда» 7 (0)
1978 США «Окленд Стомперс» 23 (0)
1978–1979 Югославія «Синджелич»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1967–1973 Югославія Югославія 39 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1994 Іспанія «Логроньєс»
1999–2002 Югославія «Телеоптик»
2002–2003 Югославія «Будучност» (БД)
2009–2010 Сербія «Смедерево»
2010–2011 Сербія БАСК (Белград)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Благоє Паунович (сербохорв. Blagoje Paunović, серб. Благоје Пауновић, 4 червня 1947, Медведжа — 9 грудня 2014, Белград) — югославський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за клуб «Партизан», а також національну збірну Югославії.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1965 року виступами за команду «Партизан», в якій провів десять сезонів, взявши участь у 225 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Партизана», був основним гравцем захисту команди і у 1970-х роках він створив ефективну оборонну зв'язку з Драганом Голцером та Мирославом Павловичем.

1975 року, коли Пауновичу виповнилось 28 років, він отримав право виступати за кордоном і перейшов у нідерландський «Утрехт». Він дебютував за нову команду у Ередивізі 4 січня 1976 року у домашній нічиїй проти клубу «НАК Бреда» (1:1), а останню гру зіграв 13 лютого 1977 року у матчі проти АЗ (1:2).

Повернувшись на батьківщину, він недовго пограв за «Кикинду», а потім знову переїхав за кордон, цього разу до США[1]. Там у Північноамериканській футбольній лізі (NASL) він грав за «Окленд Стомперс» у штаті Каліфорнія, зігравши 23 гри чемпіонату[2].

Завершив ігрову кар'єру на батьківщині у команді «Синджелич», за яку виступав протягом 1978—1979 років.

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

12 листопада 1967 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії в рамках кваліфікації до чемпіонату Європи 1968 року у матчі проти Албанії (4:0) у Белграді[3].

У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 1968 року в Італії, де разом з командою здобув «срібло», зігравши у всіх трьох іграх на турнірі[4].

Востаннє зіграв за збірну 4 лютого 1973 року в товариському матчі проти Тунісу (5:0) в Тунісі[5]. Загалом протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 7 років, провів у її формі 39 матчів[6].

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

По завершенні ігрової кар'єри працював у тренерському штабі «Партизана» помічником Милоша Милутиновича, Івиці Осима, Любиші Тумбаковича та Владимира Вермезовича[7].

У 1994/95 сезоні Паунович, вже ставши тренером, був першим з п'яти наставників, які керували іспанським « Логроньєсом », який посів останнє місце в Ла Лізі з рекордно низьким результатом у 13 очок[8]. Під керівництвом серба команда провела 11 матчів чемпіонату і здобула лише 4 нічиїх, програвши інші 7 ігор[9].

З 1999 по 2002 рік він очолював «Телеоптик», після чого тренував «Будучност» (Банатський Двор).

2009 року Паунович очолив тренерський штаб клубу «Смедерево», а останнім місцем тренерської роботи був клуб БАСК (Белград), головним тренером команди якого Благоє Паунович був з 2010 по 2011 рік. Він тренував її у 34 іграх сезону та привів їх до першого місця у другому дивізіоні, однак БАСКу було відмовлено у виході до Суперліги через фінансові проблеми та невиконання фінансових вимог.

Особисте життя і смерть

[ред. | ред. код]

Син Благо Пауновича, Велько, також був футболістом і грав за «Партизан», а пізніше став тренером.

Благоє Паунович помер 9 грудня 2014 року у віці 67 років у місті Белград[10]. Велько, який виграв зі збірною Сербії до 20 років чемпіонат світу 2015 року в Новій Зеландії, присвятив перемогу своєму батькові Благоє[11].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Vujcic, Djuradj (29 березня 2012). Inside the MLS: Veljko Paunovic. Red Nation Online. Процитовано 30 травня 2012.
  2. ↑ NASL-Paki Paunovich. nasljerseys.com. Процитовано 17 грудня 2022.
  3. ↑ Yugoslavia vs Albania. eu-football.info. Процитовано 17 грудня 2022.
  4. ↑ Intervju, Blagoje Paunović: "Fudbaler se ne postaje u kafiću!". Crno-bela Nostalgija (sr-RS) . 14 червня 2014. Процитовано 17 грудня 2022.
  5. ↑ Tunisia vs Yugoslavia. eu-football.info. Процитовано 17 грудня 2022.
  6. ↑ Paunović Blagoje. reprezentacija.rs. 8 грудня 2014. Процитовано 17 грудня 2022.
  7. ↑ In Memoriam: Blagoje Paunović (1947-2014). reprezentacija.rs. 9 грудня 2014. Процитовано 17 грудня 2022.
  8. ↑ ABC (Madrid) - 29/12/1994, p. 86 - ABC.es Hemeroteca. hemeroteca.abc.es. 16 грудня 2014. Архів оригіналу за 16 грудня 2014. Процитовано 17 грудня 2022.
  9. ↑ Paunović, Blagoje Paunović - Manager. www.bdfutbol.com. Процитовано 17 грудня 2022.
  10. ↑ Muere Blagoje Paunovic. abc.es. 7 серпня 2020. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 17 грудня 2022.
  11. ↑ РТС :: Пауновић: Титулу посвећујем покојном оцу. rts.rs. 1 серпня 2015. Архів оригіналу за 1 серпня 2015. Процитовано 17 грудня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Благоє_Паунович&oldid=38547232