ґа́-ва

Іменник, істота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -ґав-; закінчення: -а.

Зразкова:

• МФА: [ˈgɑwɑ]
•  вимова^{?, файл}

Поширена помилкова:

• МФА: [ˈgɑvɑ]
•  прослухати вимову^{?, файл}

1. птах з ряду Горобцеподібних, з чорним або сірим пір'ям; те саме, що ворона ^{[≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1]} ◆ Важка ґава перелітала двір, махаючи своїми незграбними крилами. Словник Б. Грінченка
2. перен. неуважна, нерозторопна людина; роззява ^{[≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2]} ◆ Цілу чверть ловив наш Петя в класі ґав. Д. Білоус

• ґав ловити
• ні пава ні ґава
• мов ґаву ковтнув

Від ??

• Словник УЛІФ: ґава
• Етимологічний словник української мови, (ред.) Рудницький Я., Вінніпеґ, Канада, 1972
• Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови. Видавництво "Перун", 2005
• Словник-довідник з українського літературного слововживання. Головащук С., Київ, Наукова думка, 2004
• Этимологический словарь русского языка Фасмер М., Москва, 1964