я́б-лу-ня

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -яблун-; закінчення: -я.

• МФА : [ˈjɑblʊnʲɐ] (одн.), [ˈjɑblʊnʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

1. садове й лісове фруктове дерево родини Розоцвітих з плодами переважно кулястої форми. ^{[≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1]} ◆ Під склепінням черемхи й дикої яблуні глибоко дихало лісове джерело М. П. Стельмах
2. деревина з [1]. ^{[≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

• недалеко відкотиться яблучко від яблуні (недалеко відкотиться яблуко від яблуні)

Від псл. *ablonь

• Словник УЛІФ: яблуня