бли́ск

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -блиск-.

• МФА : [ˈblˈɪsk] (одн.), [ˈblɪske] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

1. яскраве сяяння, світіння. ^{[≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1]} ◆ Тихий ранковий блиск освітив печеру І. С. Нечуй-Левицький
   1. яскравий спалах чого-небудь. ^{[≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2]} ◆ Ну і пішов я ланами, там ешелони, сніги… Блиски гарматні над нами В. М. Сосюра
2. тільки однина., перен., розм. багатство, розкіш, пишнота. ^{[≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3]} ◆ Нічого не щадила [мати] для блиску й краси своєї дочки Кобринська
3. тільки однина., перен., розм. яскравий прояв високих якостей, таланту, розуму і т. ін. ^{[≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4]} ◆ Красою слова, блиском уяви — він оглушив Марту, скорив, водив за собою М. М. Коцюбинський
4. складова частина назв деяких мінералів. ^{[≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5]} ◆ Мідний блиск

• до блиску чистити (до блиску натирати)

Від блиск, блеск, блескі́тка, блесте́нці «(мін.) блиски» Ж, блестя́нка «шкідник рапсу» Я, блещи́ця «блищання» Я, блещі́ «(мн.) блешня», блискаве́ць «(ент.) світляк, Lampyris noctiluca L.», блискави́ця, бли́скавка «блискавиця; [блешня Mo; (ент.) світляк Ж; (іхт.) риба, що часто вистрибує з води; густера, Вlісса, bjoerkna L.; верховодка, Alburnus alburnus L. Ж, Л—Г», бли́скавки «скляні буси», бли́скалка «(бот.) глечики жовті, Nuphar luteum Sm.», бли́скальце «блискітка» Ж, блискіт, бли́скітка, блиску́н «каганець Я; блешня Мо», блиску́чка «блискавка» Ва, блисня́к «слюда», блища «блискітка, сяйво» Пі, блищавка «(іхт.) гольян озерний, Phoxinus percnurus Pall.» Г, Л—Г, блища́к «блискітка Ж; (ент.) світляк», бли́щик «блискітка», блищи́ця «(іхт.) верховодка», блищі́ «(мін.) блиски» Ж, блись (виг.), блесь «тс.», бли́скати, блискону́ти, блискоті́ти, блисті́ти, блища́ти, бле́скати ВеБ, блескоті́ти, блесну́ти], блискави́чний «раптовий», блискотли́вий, блиску́чий, блища́чий, блищачки́й Я, блиска́вий «блискучий», бле́скавий Ж, бле́стний Ж, ви́блиск, ві́дблиск, зблиск, о́блеск Ж, пере́блиск, про́блиск, ро́зблиск, ро́зблеск Ж; — рос. блеск, блестеть, білор. бліск, бліскаць, блісь, д.-рус. бльскь, блискъ, бльстѣти, блискати, пол. blask, blysk, blyskać, чеськ. словац. blesk, blysk, в.-луж. blěsk «блиск», в.-луж. н.-луж. błysk «блискавка», болг. блясък «блиск», блесна «блисну», мак. блескот «блиск», блесне «блисне», сербохорв. бле̑сак, бли́сак «блиск, блискавка», словен. blèsk «блиск», blísk «блискавка», ст.-слов. бльскъ «блиск», блискъ «блискавка»; — psl. blьskъ, blěskъ, blisk-, суфіксальні утворення від праіндоєвр. *bhlei-, *bhloi-, *bhli-, того самого, що і в блідий та ін.; — споріднені з лат. blaikštýtis «прояснятись», blyškėti «блискати», лит. blaiskums «пляма», д.-в.-нім. bleih «блідий», н.-нім. bleich, д.-ісл. bleikr «тс.», blíkja «блискати»; звукова форма укр. бле- походить від psl. blь- з ь у сильній позиції (як у blьskъ), а звукова форма бли- в українській мові могла виникати як на місці bli-, так і на місці blь- з ь у слабій позиції (як у blьsčěti). — Варченко Терит. діал. 105—108; Шанский ЭСРЯ І 2, 138—139; Фасмер І 173—174, 176; Бурлакова ВСЯ б, 56; Варбот Этимология 1965, 132, 136; Sławski І 34; Machek ECJČ 58; Moszyński PZJP 190; Schuster-Šewc Probeheft 24; БЕР 1 55—56; Skok I 172—173; ЭССЯ 2, 116—117; Sł. prasł. I 26І, 262, 263, 275—276; Sadn.— Aitz. VWb. I 137—138; Jurkowski JP 41/2, 116—126; Bern. 1 60—61; Persson Beitr. 339, 880; Trautmann 34; Pokorny 156— 157.— Пор. бле́кнути, бліди́й.

• Словник УЛІФ: блиск
• Блиск // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.