Прикметник.

Корінь: --

МФА: []

1. який відзначається висо­кими моральними якостями; чесний, порядний ◆ — У мене чесні люди бувають, благородні; один ти з усіх єхида вирискався Панас Мирний
   1. властивий такій людині ◆ немає прикладів застосування.
2. породжений високою метою, пройнятий високим поривом, ідеєю і т. ін. ◆ Має [мати] добрий смак, благо­родні погляди, любить літературу Коцюбинський
3. який відзначається дуже гарними рисами, якос­тями ◆ — Це яблуко у— звернувся Мічурін до хлопця у — це найдосконаліший плід землі, хлопче. Дивисьу яка краса, яка благородна форма Довженко
4. аристократичного, дворянського походжен­ня; дворянський ◆ — Ви ж,— каже,— благородний; у ваших жилах тече дворянська кров Панас Мирний
   1. у знач. ім. розм. про людину дворянського походження, панського роду ◆ [Хотина:] А пішла б [Марися] за вчителя, за благородного — не була б му­жичкою, не робила б важкої роботи Грінченко
5. уживається як складова частина термінів — склад­них назв у ботаніці, зоології, хімії і т. ін. ◆ Благородний лавр ◆ Благородний олень ◆ Благородний метал

• зменшено-пестливі форми:
• іменники:
• прикметники:
• дієслова:
• прислівники:

Від ??