| dbo:abstract
|
- En ecología, una curva de descubrimiento de especies o curva de acumulación de especies, representa en una gráfica la incorporación de nuevas especies en un muestreo, frente al esfuerzo empleado en realizar el muestreo. A medida que el esfuerzo de muestreo aumenta, mayor será el número de especies registradas. (es)
- In ecology, the species discovery curve (also known as a species accumulation curve or collector's curve) is a graph recording the cumulative number of species of living things recorded in a particular environment as a function of the cumulative effort expended searching for them (usually measured in person-hours). It is related to, but not identical with, the species-area curve. The species discovery curve will necessarily be increasing, and will normally be negatively accelerated (that is, its rate of increase will slow down). Plotting the curve gives a way of estimating the number of additional species that will be discovered with further effort. This is usually done by fitting some kind of functional form to the curve, either by eye or by using non-linear regression techniques. Commonly used functional forms include the logarithmic function and the negative exponential function. The advantage of the negative exponential function is that it tends to an asymptote which equals the number of species that would be discovered if infinite effort is expended. However, some theoretical approaches imply that the logarithmic curve may be more appropriate, implying that though species discovery will slow down with increasing effort, it will never entirely cease, so there is no asymptote, and if infinite effort was expended, an infinite number of species would be discovered. An example in which one would not expect the function to asymptote is in the study of genetic sequences where new mutations and sequencing errors may lead to infinite variants. The first theoretical investigation of the species-discovery process was in a classic paper by Fisher, Corbet and Williams (1943), which was based on a large collection of butterflies made in Malaya. Theoretical statistical work on the problem continues, see for example the recent paper by Chao and Shen (2004). The theory is linked to that of Zipf's law. The same approach is used in many other fields. For example, in ethology, it can be applied to the number of distinct fixed action patterns that will be discovered as a function of cumulative effort studying the behaviour of a species of animal; in molecular genetics it is now being applied to the number of distinct genes that are discovered; and in literary studies, it can be used to estimate the total vocabulary of a writer from the given sample of his or her recorded works (see Efron & Thisted, 1976). (en)
- Кривая видового накопления - графическое представление числа видов, найденных на определенной территории (или в определенном биотопе и т. п.), как функции от кумулятивной совокупности исследовательских усилий, направленных на их нахождения. Исследовательское усилие может измеряться в количестве человеко-часов наблюдения, расставленных ловушек, километров буксировки трала судном, и т.д.. Кривая видового накопления является возрастающей, и её рост происходит с отрицательным ускорением, т.е. рост кривой становится все меньше при добавлении одинаковых единиц исследовательского усилия. В противном случае, когда рост кривой ускоряется с увеличением количества единиц исследовательского усилия, достоверная оценка окончательного числа видов является практически невозможной по соображениям математической статистики.Построение такой кривой позволяет оценить, сколько видов будет открыто при условии определенного комплекса исследовательских усилий, или наоборот, сколько единиц исследовательского усилия нужно для открытия определенного количества видов. Конечное построение кривой видового накопления проводится методами регрессионного анализа (обычно с использованием метода наименьших квадратов) с помощью нелинейных функций. Первое теоретическое обоснование кривой видового накопления и исследование её свойств были проведены на материалах коллекций малайских бабочек и опубликованы в 1943 году Рональдом Фишером с соавторами. Несмотря на широкую применимость метода на протяжении нескольких десятилетий, в ряде публикаций он подвергается основательной критике; в частности, методами математического моделирования было показано, что статистически достоверное предсказание общего количества видов в определенной фауне с помощью этого метода возможно лишь при условии, если имеющийся перечень открытых видов для неё уже близок к полному. (ru)
- Em ecologia, a curva de acumulação de espécies é um gráfico que registra o número cumulativo de espécies de organismos detectados em um ambiente específico como uma função do esforço cumulativo gasto na busca (medido em unidades de esforço). Está relacionada, mas não é idêntica à curva espécie-área. A curva de acumulação de espécies é necessariamente crescente e normalmente negativamente acelerada, isto é, a sua taxa de crescimento diminui com o aumento do esforço. Traçando a curva é possível estimar o número de espécies que serão descobertas com mais esforço. Isso é feito ajustando algum tipo de forma funcional da curva, seja visualmente ou através da utilização de técnicas de regressão não-linear. As formas usadas normalmente incluem a função logarítmica e a função exponencial negativa. A vantagem desta função negativa é que ela tende a uma assíntota, que é igual ao número de espécies que seriam descobertas se um esforço infinito fosse utilizado. No entanto, algumas abordagens teóricas implicam que a curva logarítmica pode ser mais apropriada,o que implica que, embora a descoberta de espécies irá diminuir com o aumento do esforço, ele nunca vai cessar inteiramente. Portanto, não há assíntota, e se um esforço infinito esforço fosse executado, um número infinito de espécies poderia ser descoberto. A primeira investigação teórica do processo de acumulação de espécies foi apresentada em um artigo clássico por Fisher, Corbet e Williams (1943), baseado em uma grande coleção de borboletas da Malásia. O trabalho teórico em estatística sobre o problema continua. Veja, por exemplo, o artigo de Chao e Shen (2004). A teoria está ligada à da lei de Zipf . A mesma abordagem é usada em muitos outros campos. Por exemplo, na etologia, ela pode ser aplicada para o número de distintos padrões fixos de ação que serão descobertos como uma função do esforço cumulativo no estudo do comportamento de uma espécie animal. Em genética molecular a curva está sendo aplicada para o número de diferentes genes que são descobertos. Em estudos literários, ela pode ser usada para estimar vocabulário total de um escritor de determinada amostra de suas obras publicadas (veja Efron & Thisted 1976). (pt)
- Крива́ видово́го накопи́чення (англ. Species discovery curve) — графічне представлення числа видів, знайдених на певній території (або в певному біотопі тощо), як функції кумулятивної сукупності дослідницьких зусиль, спрямованих на їхнє знаходження. Дослідницьке зусилля може вимірюватись як кількість людино-годин спостереження, розставлених пасток, кілометрів буксування тралу судном і т. ін. Крива видового накопичення є обов'язково зростаючою, і зазвичай це зростання характеризується негативним прискоренням, тобто зростання кривої сповільнюється при додаванні наступної одиниці дослідницького зусилля. В протилежному випадку, коли зростання кривої прискорюється із збільшенням дослідницького зусилля, достовірна оцінка остаточного числа видів є практично неможливою виходячи з міркувань математичної статистики.Побудова такої кривої дозволяє оцінити, скільки нових видів буде виявлено при певному дослідницькому зусиллі; або навпаки, скільки одиниць дослідницького зусилля потрібно для виявлення певного числа видів. Як правило, побудова кривої видового накопичення проводиться методами регресійного аналізу (найчастіше методом найменших квадратів) із використанням нелінійних функцій (див. приклади нижче). Перше теоретичне обґрунтування кривої видового накопичення та дослідження її властивостей були проведені на матеріалах колекцій малайських метеликів та опубліковані в 1943 році Рональдом Фішером зі співавторами. Незважаючи на широкe застосування методу протягом кількох десятиліть, у низці публікацій він піддається ґрунтовній критиці; зокрема, методами математичного моделювання було показано, що статистично достовірне передбачення загального числа видів у певній фауні за допомогою цього методу можливе лише за умови, якщо наявний перелік вже відомих там видів є близьким до повного. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- En ecología, una curva de descubrimiento de especies o curva de acumulación de especies, representa en una gráfica la incorporación de nuevas especies en un muestreo, frente al esfuerzo empleado en realizar el muestreo. A medida que el esfuerzo de muestreo aumenta, mayor será el número de especies registradas. (es)
- In ecology, the species discovery curve (also known as a species accumulation curve or collector's curve) is a graph recording the cumulative number of species of living things recorded in a particular environment as a function of the cumulative effort expended searching for them (usually measured in person-hours). It is related to, but not identical with, the species-area curve. (en)
- Em ecologia, a curva de acumulação de espécies é um gráfico que registra o número cumulativo de espécies de organismos detectados em um ambiente específico como uma função do esforço cumulativo gasto na busca (medido em unidades de esforço). Está relacionada, mas não é idêntica à curva espécie-área. (pt)
- Кривая видового накопления - графическое представление числа видов, найденных на определенной территории (или в определенном биотопе и т. п.), как функции от кумулятивной совокупности исследовательских усилий, направленных на их нахождения. Исследовательское усилие может измеряться в количестве человеко-часов наблюдения, расставленных ловушек, километров буксировки трала судном, и т.д.. Первое теоретическое обоснование кривой видового накопления и исследование её свойств были проведены на материалах коллекций малайских бабочек и опубликованы в 1943 году Рональдом Фишером с соавторами. (ru)
- Крива́ видово́го накопи́чення (англ. Species discovery curve) — графічне представлення числа видів, знайдених на певній території (або в певному біотопі тощо), як функції кумулятивної сукупності дослідницьких зусиль, спрямованих на їхнє знаходження. Дослідницьке зусилля може вимірюватись як кількість людино-годин спостереження, розставлених пасток, кілометрів буксування тралу судном і т. ін. (uk)
|