| dbo:abstract
|
- التفكير النظمي هو عملية فهم كيف يمكن لمجموعة من الأشياء التي يمكن اعتبارها نظاما أن تؤثر في بعضها البعض داخل كينونة واحدة أو ضمن نظام أكبر. الماء، والهواء، والحركة، والنباتات والحيوانات تعمل مع بعضها البعض للنجاة أو الهلاك وهذه الفكرة للتنظيم البيئي هي ضمن التفكير النظمي. في المنظمات يتكون النظام من أشخاص ومنشئات وعمليات تعمل مع بعضها البعض لجعل المنظمة أو المؤسسة صحية أو غير صحية. التفكير النظمي له جذور تعود للنظرية العامة للأنظمة والتي قدمها في أربعينيات القرن الماضي وعززها في الخمسينات. تطور المجال لاحقاً بواسطة وأعضاء من جمعية التعلم التنظيمي في معهد ماساتشوستس للتكنولوجيا (معهد ماساتشوستس للتقنية) والذي توج في الكتاب الشهير بواسطة بيتر سينجي الذي عرف التفكير النظمي بأعلى مراحل التعلم التنظيمي الحقيقي. تم تعريف التفكير النظمي كمنهج أو طريقة لحل المشكلات، وذلك عن طريق رؤية «المشكلات» كأجزاء من نظام كلي بدلاً من التجاوب لأجزاء معينة، ومخرجات، أو أحداث، وبالتالي قد يساهم في إنشاء مزيد من . التفكير النظمي ليس شيئًا واحدًا وإنما مجموعة من الممارسات والعادات ضمن الإطار الذي يستند على الاعتقاد الذي يزعم أن الأجزاء المكونة لنظام ما يمكن أن تفهم بشكل أفضل بداخل السياق للعلاقة مع بعضها البعض ومع الأنظمة الأخرى بدلاً من العزلة. التفكير النظمي يركز على المسببات والتأثيرات الدورية بدلاً من الخطية. في علم الأنظمة، ثمة جدل يزعم بأن الطريقة الوحيدة للفهم الكامل لماذا تظهر وتستمر مشكلة أو عنصر ما هي فهم الأجزاء فيما يتعلق بالهيئة الكاملة. الوقوف على النقيض من اختزال ديكارت العلمي والتحليل الفلسفي، فإنه يقترح عرض الأنظمة بطريقة شاملة. تماشياً مع ، فإن التفكير النظمي يتناول فهم نظام ما عن طريق فحص الروابط والتفاعلات بين العناصر التي تشكل مجمل النظام. التفكير العلمي النظمي يحاول أن يفسر كيف لأحداث تحفيزية صغيرة ومفصولة بالمسافة والزمن يمكن أن تكون سبب في تغيرات كبيرة في الأنظمة المعقدة. الإقرار بأن التحسينات في منظقة من النظام، يمكن أن تؤثر سلباً في منطقة أخرى من النظام نفسه، يشجع على التواصل التنظيمي على كل المستويات لأجل تجنب تأثير الصومعة أو العزلة (عجز في التواصل بين الأقسام المختلفة في المنظمة الواحدة يحدث في عادة في الشركات الكبيرة، حيث تعمل الفرق كل على حدى متجاهلة الاحتياج للآخرين والمعلومات مما يؤدي إلى ضياعهم في المنتصف وعزلتهم). تقنيات التفكير النظمي ممكن أن تستخدم لدراسة أي نوع من النظام (مادي، بيولوجي، اجتماعي، علمي، هندسي، بشري، أو مفاهيمي). (ar)
- El pensamiento sistémico busca comprender y analizar de manera ordenada y completa las interacciones entre las variables de un sistema o de varios subsistemas o elementos interrelacionados y que se exprese en términos de retroalimentación. De esta manera puede intentar comprender su funcionamiento y resolver los problemas que presentan sus propiedades. Se trata de un marco conceptual, un nuevo contexto que se ha desarrollado en los últimos setenta años que facilita la claridad y modificación de patrones.Antónimo= pensamiento analítico; observa las partes sin relación con el todo. (es)
- Systemdenken bedeutet, eine weitgehend beliebige Art von Phänomen zu untersuchen und gegebenenfalls zu erklären, indem der Versuch unternommen wird, das besagte Phänomen in einem Systemmodell zu erfassen: Ein komplexes Set von Wechselwirkungen wird – oft unter Einbeziehung von Subsystemen, alle innerhalb eines Systems – modelliert (oder als Subsystem im Modell angedacht, jedoch wegen Irrelevanz reduziert). Voraussetzung dafür ist, dass das besagte Phänomen überhaupt modellierbar ist. Andererseits ist es aber auch möglich, mit dem fertigen Modell eines Phänomens zu beginnen oder auch nur ein Teilmodell zu erarbeiten und darauf Systemdenken anzuwenden. In besonderen Szenarien kann Systemdenken das Erfordernis beinhalten, logische, mathematische, technische oder philosophische Paradigmen und Rahmen zu entwickeln, in denen physikalische, technologische, biologische, soziale, kognitive oder metaphysische Phänomene systemisch analysiert und ihr Systemverhalten zu deuten und zu erklären versucht wird (insbesondere dann, wenn Modellwissen dafür noch nicht ausgearbeitet zur Verfügung steht). (de)
- La pensée systémique est une façon d'aborder la réalité qui a émergé au XXe siècle, par opposition à la pensée « réductionniste-mécaniste » héritée de philosophes de la Révolution scientifique du XVIIe siècle, tels que René Descartes, Francis Bacon et Isaac Newton. La pensée systémique ne nie pas la rationalité scientifique, mais estime qu'elle n'offre pas assez de paramètres au développement humain, et qu'elle devrait donc être élaborée conjointement avec la subjectivité des arts et de diverses traditions spirituelles. Par définition, la pensée systémique implique l'interdisciplinarité. Cette pensée s'inscrit dans la théorie sociologique des systèmes pour y étudier l'interdisciplinarité. Un système est un groupe de parties interreliées et interdépendantes, soit de façon naturelle ou fabriquées de main d'hommes. Chaque système est limité dans le temps et dans l'espace, influencé par son environnement, défini dans sa structure et dans son objectif, et se manifeste par ses fonctionnalités. Un système peut être plus que ses parties lorsqu'il produit une synergie ou un comportement en émergence. Changer une partie du système peut en affecter d'autres parties ou l'affecter en entier. Il est possible de prédire ces changements en regardant les patrons des comportements. Pour qu'un système apprenne et s'adapte, la croissance et le degré d'adaptation dépendent de son engagement dans l'environnement. Quelques systèmes en nourrissent d'autres, entretenant l'autre système pour en prévenir l'échec. Le but d'une théorie des systèmes est de reproduire le modèle de sa dynamique, ses restrictions, ses conditions et d'élucider les principes de base (comme les objectifs, les mesures, les méthodes, les outils...) pour mieux les comprendre et les appliquer à d'autres systèmes à tous les niveaux, et par le fait même, pour obtenir une optimisation de l'équ ifinalité. (fr)
- Systems thinking is a way of making sense of the complexity of the world by looking at it in terms of wholes and relationships rather than by splitting it down into its parts. It has been used as a way of exploring and developing effective action in complex contexts, enabling systems change. Systems thinking draws on and contributes to systems theory and the system sciences. (en)
- 시스템 사고(Systems Thinking)는 세상을 여러 부분으로 나누는 것이 아니라 전체와 관계의 관점에서 바라봄으로써 세상의 복잡성을 이해하는 방법이다. 시스템 이론과 시스템 과학 등을 이론적인 기반으로 한다. 기존의 분석적 사고가 환원주의에 기반하여 대상을 쪼개어 나가는데에 비해, 시스템 사고는 전일주의(holism)에 기반하여 대상을 살아있는 유기체로 보며 부분을 넘어선 전체를 파악하려 한다. 시스템 다이내믹스 학자들이 어려운 컴퓨터 모델링 부분을 떼어내어 시스템 사고라는 영역을 만들어 대중적으로 널리 알려졌다. (ko)
- システム思考（Systems thinking）には、様々な種類のシステムの多様な研究の技法が含まれる。自然界では、システム思考の対象の例として、例えば、大気、水、植物、動物など相互に作用を及ぼす多様な要素を含む生態系（エコシステム）があげられる。組織について言えば、システムは、組織を健康や不健康にするように機能する、人、構造、プロセスから構成される。システム工学は、複雑な工学システムを設計、構築、運行、維持するためにシステム思考を使う分野である。平和学の分野では、統計的な線形因果関係よりも有用である。日本語の表記は「システムズ・シンキング」「システム・シンキング」とされることもある。 (ja)
- Il pensiero sistemico trae le sue origini dalla filosofia greca, in particolare da Aristotele e dai primi pitagorici, i quali concentravano le proprie riflessioni sulla forma e sostanza delle cose. Queste riflessioni furono poi riprese nei primi anni del '900 da alcuni studiosi che iniziarono ad elaborare alcune teorie sulla dicotomia struttura-sistema degli esseri viventi. (it)
- Systeemdenken is een wetenschappelijke benadering die tracht overzicht van het geheel te behouden, in plaats van zich te concentreren op afzonderlijke onderdelen zonder te overwegen welke rol deze delen in het groter geheel spelen. Men beschouwt het gedrag van een systeem (bijvoorbeeld een ecosysteem) niet als een simpele keten van oorzaak-gevolgrelaties, maar als het samenspel van met elkaar interagerende deelsystemen, waarbij terugkoppeling een belangrijke rol speelt. Systeemdenken vereist een holistische kijk op het te bestuderen systeem. Dit wil zeggen dat er niet alleen naar de afzonderlijke deelsystemen gekeken wordt, maar vooral ook naar de manier waarop zij vertonen en naar hun plaats in het geheel. Het systeemdenken heeft zich sinds de jaren 1950 ontwikkeld tot een benadering met allerlei theorieën en methoden en technieken. (nl)
- Myślenie systemowe (ang. systems thinking), bądź myślenie w kategorii systemów to sposób analizy i obserwacji otaczającego świata jako systemu składającego się z podsystemów lub obiektów oddziaływających na siebie. Ułatwia rozważanie o interakcjach między obiektami, oraz stanach całego systemu. Historycznie, myślenie w kategorii systemów, jest cechą zauważalną u najwybitniejszych umysłów wszech czasów, którzy starali się odnaleźć teorię, która mogłaby opisać wszystkie procesy zachodzące w przyrodzie i ułatwić ich zrozumienie i przede wszystkim wyprzedzenie rezultatów danych wydarzeń. Jednymi z bardziej znanych ludzi, którzy chętnie w swoich dziełach zawierali myśli dotyczące systemów są Isaac Newton, czy Stanisław Lem. Rozważanym systemem może być absolutnie wszystko. Rynek ekonomiczny, układ planetarny, sieć neuronowa lub społeczność. Rozpatrywać dany system można na przykład w ramach jego złożoności, wrażliwości na zmianę pojedynczej zmiennej (patrz „efekt motyla”), bądź tendencji do pogłębiania lub tłumienia danego parametru systemu w czasie (patrz „Równowaga (mechanika)”, „stateczność”). (pl)
- O pensamento sistêmico é uma forma de abordagem da realidade que surgiu no século XX, em contraposição ao pensamento "reducionista-mecanicista" herdado dos filósofos da Revolução Científica do século XVII, como Descartes, Francis Bacon e Newton. O pensamento sistêmico não nega a racionalidade científica, mas acredita que ela não oferece parâmetros suficientes para o desenvolvimento humano e para descrição do universo material, e por isso deve ser desenvolvida conjuntamente com a subjetividade das artes e das diversas tradições espirituais. Isto se deve à limitação do método científico e da análise quando aplicadas nos estudos de física subatômica (onde se encontram as forças que compõem todo o universo), biologia, medicina e ciências humanas. É visto como componente do paradigma emergente, que tem como representantes cientistas, pesquisadores, filósofos e intelectuais de vários campos. O pensamento sistêmico inclui a interdisciplinaridade. (pt)
- 系統思維是一種途徑協助人們從宏觀角度了解系統，包括了整體結構、模式及週期。相對於笛卡兒及其他人的還原論、哲學分析，它傾向整體主義。因為它關心的是整體及其各部分之間的關係。 (zh)
- Системный подход — направление методологии научного познания, в основе которого лежит рассмотрение объекта как системы: целостного комплекса взаимосвязанных элементов (И. В. Блауберг, В. Н. Садовский, Э. Г. Юдин); совокупности взаимодействующих объектов (Л. фон Берталанфи); совокупности сущностей и отношений (А. Д. Холл, Р. И. Фейджин, поздний Л. фон Берталанфи). Основные принципы системного подхода:
* Целостность, позволяющая рассматривать одновременно систему как единое целое и в то же время как подсистему для вышестоящих уровней.
* Иерархичность строения, то есть наличие множества (по крайней мере, двух) элементов, расположенных на основе подчинения элементов низшего уровня элементам высшего уровня. Реализация этого принципа хорошо видна на примере любой конкретной организации. Как известно, любая организация представляет собой взаимодействие двух подсистем: управляющей и управляемой. Одна подчиняется другой.
* Структуризация, позволяющая анализировать элементы системы и их взаимосвязи в рамках конкретной организационной структуры. Как правило, процесс функционирования системы обусловлен не столько свойствами её отдельных элементов, сколько свойствами самой структуры.
* Множественность, позволяющая использовать множество кибернетических, экономических и математических моделей для описания отдельных элементов и системы в целом.
* Эмерджентность, свойство объекта обладать признаками, отличными от признаков элементов его составляющих. (ru)
- Систе́мний підхі́д (англ. Systems thinking — системне мислення) — напрям методології досліджень, який полягає в дослідженні об'єкта як цілісної множини елементів в сукупності відношень і зв'язків між ними, тобто розгляд об'єкта як модель системи. В англомовній літературі близьке поняття холізму. Остання домінуюча модель системного підходу мала назву експертного методу, який в рамках системного підходу вичерпно використовував метод аналога чи прототипу.Ефективність системного підходу залежить від характеру застосовуваних загальносистемних закономірностей, що встановлюють зв'язок між системними параметрами. На сучасному етапі на основі узагальнення різних варіантів системного підходу створюються умови для побудови загальної теорії про системи — системології. Виникнення і поширення системного підходу зумовлено кризою і механіцизму у зв'язку з ускладненням завдань науки і практики. Системний підхід розвиває і конкретизує такі категорії діалектики, як зв'язок (філософія), відношення, зміст і форма, та ін. Основний засіб системного підходу — це системний аналіз. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- El pensamiento sistémico busca comprender y analizar de manera ordenada y completa las interacciones entre las variables de un sistema o de varios subsistemas o elementos interrelacionados y que se exprese en términos de retroalimentación. De esta manera puede intentar comprender su funcionamiento y resolver los problemas que presentan sus propiedades. Se trata de un marco conceptual, un nuevo contexto que se ha desarrollado en los últimos setenta años que facilita la claridad y modificación de patrones.Antónimo= pensamiento analítico; observa las partes sin relación con el todo. (es)
- Systems thinking is a way of making sense of the complexity of the world by looking at it in terms of wholes and relationships rather than by splitting it down into its parts. It has been used as a way of exploring and developing effective action in complex contexts, enabling systems change. Systems thinking draws on and contributes to systems theory and the system sciences. (en)
- システム思考（Systems thinking）には、様々な種類のシステムの多様な研究の技法が含まれる。自然界では、システム思考の対象の例として、例えば、大気、水、植物、動物など相互に作用を及ぼす多様な要素を含む生態系（エコシステム）があげられる。組織について言えば、システムは、組織を健康や不健康にするように機能する、人、構造、プロセスから構成される。システム工学は、複雑な工学システムを設計、構築、運行、維持するためにシステム思考を使う分野である。平和学の分野では、統計的な線形因果関係よりも有用である。日本語の表記は「システムズ・シンキング」「システム・シンキング」とされることもある。 (ja)
- Il pensiero sistemico trae le sue origini dalla filosofia greca, in particolare da Aristotele e dai primi pitagorici, i quali concentravano le proprie riflessioni sulla forma e sostanza delle cose. Queste riflessioni furono poi riprese nei primi anni del '900 da alcuni studiosi che iniziarono ad elaborare alcune teorie sulla dicotomia struttura-sistema degli esseri viventi. (it)
- 系統思維是一種途徑協助人們從宏觀角度了解系統，包括了整體結構、模式及週期。相對於笛卡兒及其他人的還原論、哲學分析，它傾向整體主義。因為它關心的是整體及其各部分之間的關係。 (zh)
- التفكير النظمي هو عملية فهم كيف يمكن لمجموعة من الأشياء التي يمكن اعتبارها نظاما أن تؤثر في بعضها البعض داخل كينونة واحدة أو ضمن نظام أكبر. الماء، والهواء، والحركة، والنباتات والحيوانات تعمل مع بعضها البعض للنجاة أو الهلاك وهذه الفكرة للتنظيم البيئي هي ضمن التفكير النظمي. في المنظمات يتكون النظام من أشخاص ومنشئات وعمليات تعمل مع بعضها البعض لجعل المنظمة أو المؤسسة صحية أو غير صحية. تم تعريف التفكير النظمي كمنهج أو طريقة لحل المشكلات، وذلك عن طريق رؤية «المشكلات» كأجزاء من نظام كلي بدلاً من التجاوب لأجزاء معينة، ومخرجات، أو أحداث، وبالتالي قد يساهم في إنشاء مزيد من . (ar)
- Systemdenken bedeutet, eine weitgehend beliebige Art von Phänomen zu untersuchen und gegebenenfalls zu erklären, indem der Versuch unternommen wird, das besagte Phänomen in einem Systemmodell zu erfassen: Ein komplexes Set von Wechselwirkungen wird – oft unter Einbeziehung von Subsystemen, alle innerhalb eines Systems – modelliert (oder als Subsystem im Modell angedacht, jedoch wegen Irrelevanz reduziert). Voraussetzung dafür ist, dass das besagte Phänomen überhaupt modellierbar ist. Andererseits ist es aber auch möglich, mit dem fertigen Modell eines Phänomens zu beginnen oder auch nur ein Teilmodell zu erarbeiten und darauf Systemdenken anzuwenden. In besonderen Szenarien kann Systemdenken das Erfordernis beinhalten, logische, mathematische, technische oder philosophische Paradigmen und (de)
- La pensée systémique est une façon d'aborder la réalité qui a émergé au XXe siècle, par opposition à la pensée « réductionniste-mécaniste » héritée de philosophes de la Révolution scientifique du XVIIe siècle, tels que René Descartes, Francis Bacon et Isaac Newton. La pensée systémique ne nie pas la rationalité scientifique, mais estime qu'elle n'offre pas assez de paramètres au développement humain, et qu'elle devrait donc être élaborée conjointement avec la subjectivité des arts et de diverses traditions spirituelles. Par définition, la pensée systémique implique l'interdisciplinarité. (fr)
- Systeemdenken is een wetenschappelijke benadering die tracht overzicht van het geheel te behouden, in plaats van zich te concentreren op afzonderlijke onderdelen zonder te overwegen welke rol deze delen in het groter geheel spelen. Men beschouwt het gedrag van een systeem (bijvoorbeeld een ecosysteem) niet als een simpele keten van oorzaak-gevolgrelaties, maar als het samenspel van met elkaar interagerende deelsystemen, waarbij terugkoppeling een belangrijke rol speelt. (nl)
- Myślenie systemowe (ang. systems thinking), bądź myślenie w kategorii systemów to sposób analizy i obserwacji otaczającego świata jako systemu składającego się z podsystemów lub obiektów oddziaływających na siebie. Ułatwia rozważanie o interakcjach między obiektami, oraz stanach całego systemu. Rozważanym systemem może być absolutnie wszystko. Rynek ekonomiczny, układ planetarny, sieć neuronowa lub społeczność. (pl)
- Системный подход — направление методологии научного познания, в основе которого лежит рассмотрение объекта как системы: целостного комплекса взаимосвязанных элементов (И. В. Блауберг, В. Н. Садовский, Э. Г. Юдин); совокупности взаимодействующих объектов (Л. фон Берталанфи); совокупности сущностей и отношений (А. Д. Холл, Р. И. Фейджин, поздний Л. фон Берталанфи). Основные принципы системного подхода: (ru)
- O pensamento sistêmico é uma forma de abordagem da realidade que surgiu no século XX, em contraposição ao pensamento "reducionista-mecanicista" herdado dos filósofos da Revolução Científica do século XVII, como Descartes, Francis Bacon e Newton. O pensamento sistêmico não nega a racionalidade científica, mas acredita que ela não oferece parâmetros suficientes para o desenvolvimento humano e para descrição do universo material, e por isso deve ser desenvolvida conjuntamente com a subjetividade das artes e das diversas tradições espirituais. Isto se deve à limitação do método científico e da análise quando aplicadas nos estudos de física subatômica (onde se encontram as forças que compõem todo o universo), biologia, medicina e ciências humanas. É visto como componente do paradigma emergente, (pt)
- Систе́мний підхі́д (англ. Systems thinking — системне мислення) — напрям методології досліджень, який полягає в дослідженні об'єкта як цілісної множини елементів в сукупності відношень і зв'язків між ними, тобто розгляд об'єкта як модель системи. В англомовній літературі близьке поняття холізму. Основний засіб системного підходу — це системний аналіз. (uk)
|