| dbo:abstract
|
- El harén imperial (en turco otomano, حرم همايون, Harem-i Hümâyûn) del Imperio otomano era el harén del sultán otomano, compuesto por esposas, sirvientas esclavas y eunucos, parientes femeninas y concubinas del sultán, que ocupaba una parte aislada (serrallo) del palacio imperial otomano. Esta institución desempeñó una función social importante dentro de la corte otomana y ejerció una autoridad política considerable en los asuntos otomanos, especialmente durante el largo período conocido como el Sultanato de las mujeres (aproximadamente de 1533 a 1656). Varios historiadores afirman que el sultán fue presionado con frecuencia por miembros del harén de diferentes orígenes étnicos o religiosos para influir en la geografía de las guerras de conquista otomanas. La máxima autoridad en el harén imperial, la Valide-i Sa'ide, gobernaba a las otras mujeres de la casa; ella misma era a menudo de origen esclavo y dicha mujer era en la mayoría de casos la Valide Sultan. El Kizlar Agha (Kızlarağası, también conocido como el "Jefe Eunuco Negro" debido al origen nilótico de la mayoría de los aghas) era el jefe de los eunucos responsables de guardar el harén Imperial. (es)
- The Imperial Harem (Ottoman Turkish: حرم همايون, Harem-i Hümâyûn) of the Ottoman Empire was the Ottoman sultan's harem – composed of the wives, servants (both female slaves and eunuchs), female relatives and the sultan's concubines – occupying a secluded portion (seraglio) of the Ottoman imperial household. This institution played an important social function within the Ottoman court, and wielded considerable political authority in Ottoman affairs, especially during the long period known as the Sultanate of Women (approximately 1533 to 1656). Multiple historians claim that the sultan was frequently lobbied by harem members of different ethnic or religious backgrounds to influence the geography of the Ottoman wars of conquest. The utmost authority in the Imperial Harem, the valide sultan, ruled over the other women in the household; the consorts of the sultan were normally of slave origin, and thus were also his mother, the valide sultan. The Kizlar Agha (Kızlarağası, also known as the "Chief Black Eunuch" because of the Nilotic origin of most aghas) was the head of the eunuchs responsible for guarding the Imperial Harem. (en)
- Harem Kekaisaran (bahasa Turki: Harem-i Hümâyûn) dari Kesultanan Utsmaniyah, yang berdiri antara tahun 1299 dan 1923, adalah harem sultan Utsmaniyah yang berisi istri, pelayan (baik budak maupun kasim perempuan), kerabat perempuan, dan , yang menduduki dari rumah tangga kesultanan Utsmaniyah. Institusi tersebut memainkan fungsi sosial berpengaruh pada , dan mendemonstrasikan keberadaan otoritas politik dalam urusan Utsmaniyah, khususnya pada periode yang panjang yang dikenal dengan sebutan Kesultanan Wanita.Otoritas tertinggi dalam Harem Kekaisaran adalah Valide Sultan, yang memerintah wanita lainnya dalam rumah tangga tersebut (in)
- Per Harem imperiale ottomano (lingua turca ottomana حرم همايون, Harem-i Hümâyûn) s'intende l'harem del sultano ottomano, ubicato all'interno della residenza imperiale turca di Istanbul, il Palazzo di Topkapı, composto dalle sue concubine/mogli, dai suoi eunuchi e da tutti i suoi parenti di sesso femminile. Si trattava di una vera e propria istituzione che giocò un ruolo principe nella corte dell'impero ottomano, specialmente durante il periodo noto come Sultanato delle donne. Questo microcosmo era retto da due principali autorità: la Valide Sultan, madre del sultano e quindi sovrana di tutte le donne dell'harem (tutte, compresa la Valide, delle schiave), ed il Kizlar Agha, il capo degli eunuchi nilotici impiegati nell'harem. (it)
- O Harém Imperial (em turco: Harem-i Hümâyûn) do Império Otomano, existente entre 1299 e 1923, era o harém do sultão otomano composto por esposas, servas (escravas e eunucos), parentes e concubinas de sultão, ocupando uma parte isolada da casa imperial otomana. Esta instituição desempenhou uma importante função social dentro da corte otomana e demonstrou uma considerável autoridade política nos assuntos otomanos, especialmente durante o longo período conhecido como o Sultanato das Mulheres. (pt)
- Det Kejserliga haremet (turkiska: Harem-i Hümâyûn) i det ottomanska riket var den avdelning av det osmanska hovets hushåll tilldelad för hustrur (före detta slavar), konkubiner (slavar), kvinnliga släktingar och tjänare (slavinnor eller slaveunucker) åt de osmanska sultanerna fram till 1908. Haremet spelade en stor och viktig roll inom det ottomanska hovet, och var också centrum för ett viktigt inflytande över statens affärer. Haremet inhystes i en avskild del av Topkapipalatset fram till 1853, då det flyttade till Dolmabahçepalatset, och upplöstes när monarkin avskaffades 1923. (sv)
- Харем-и Хумаюн (тур. Harem-i Hümâyûn) — гарем султанов Османской империи, влиявший на решения султана во всех областях политики. Султанский гарем располагался в стамбульском дворце Топкапы. Здесь проживали мать (валиде-султан), сёстры, дочери и наследники (шахзаде) султана, его жёны (кадын-эфенди), фаворитки и наложницы (одалиски, рабыни — джарийе). В гареме могло одновременно проживать от 700 до 1200 женщин. Обитательницам гарема прислуживали чёрные евнухи (караагалар), которыми командовал дарюссааде агасы. Капы-агасы, глава белых евнухов (акагалар), отвечал и за гарем и за внутренние покои дворца (эндерун), где жил султан. До 1587 года капы-агасы обладал внутри дворца властью, сопоставимой с властью визиря вне его, затем более влиятельными стали главы чёрных евнухов. Самим гаремом фактически управляла валиде-султан. Следующими по рангу были незамужние сестры султана, затем его жены. Доход женщин султанской семьи составляли средства, называемые башмаклык («на башмачок»). В султанском гареме было мало рабынь, обычно наложницами становились девочки, которые были проданы своими родителями в школу при гареме и прошли в ней специальное обучение. Девочек покупали у отцов в возрасте 5—7 лет и воспитывали до 14—15 лет. Их обучали музыке, кулинарии, шитью, придворному этикету, искусству доставлять наслаждение мужчине. Продавая дочь в школу при гареме, отец подписывал бумагу, где было указано, что он не имеет на дочь никаких прав и согласен не встречаться с ней до конца жизни. Попадая в гарем, девушки получали другое имя. Выбирая наложницу на ночь, султан посылал ей подарок (часто — шаль или перстень). После этого её отправляли в баню, одевали в красивую одежду и отправляли к дверям спальни султана, где она ждала пока султан не ляжет в постель. Войдя в спальню, она ползла на коленях до постели, и целовала ковер. Утром султан посылал наложнице богатые подарки, если проведенная с ней ночь ему понравилась. Султан мог иметь фавориток — гюзде. Если наложница беременела, то она переводилась в разряд счастливых — икбал. После рождения ребенка она получала статус жены султана - "кадын". Ей полагалась отдельная комната и ежедневное меню из 15 блюд, а также множество рабынь-служанок. Только одной из жен султан мог дать титул султанши, сын которой мог наследовать трон. Все наложницы и рабыни гарема, а также остальные жены были обязаны целовать подол платья султанши. Равной ей считалась лишь мать султана — валиде. Валиде-султан, независимо от её происхождения, могла быть очень влиятельной (наиболее известный пример — Нурбану). По прошествии 9 лет наложница, ни разу не избранная султаном, имела право покинуть гарем. В таком случае султан находил ей мужа и давал приданое, она получала документ о том, что является свободным человеком. Влияние обитателей гарема на султанов использовали посланники иностранных государств. Так, посол России в Османской империи М. И. Кутузов, прибыв в сентябре 1793 года в Стамбул, отправил валиде-султан Михришах подарки, и «султан внимание сие к его матери принял с чувствительностью». Кутузов удостоился ответных подарков матери султана и благосклонного приёма у самого Селима III. Российский посол упрочил влияние России в Турции и склонил её к вхождению в союз против революционной Франции. С XIX века, после отмены рабства в Османской империи, все наложницы стали поступать в гарем добровольно и с согласия родителей, надеясь на достижение материального благополучия и карьеры. Гарем османских султанов был ликвидирован в 1908 году. (ru)
- Харем-і Хумаюн (тур. Harem-i Hümâyûn) - гарем султанів Османської імперії впливав на рішення султана у всіх областях політики. Султанський гарем розташовувався у стамбульському палаці Топкапи. Тут проживали мати (валіде-султан), сестри, дочки і спадкоємці (шах-заде) султана, його дружини (кадин-ефенді), фаворитки, одаліски, невільниці-рабині (джарійе). В гаремі могло одночасно проживати від 700 до 1200 жінок. Мешканкам гарему прислужували чорні євнухи (карагалар), якими командував дарюссааде агаси. Капи-агаси, глава білих євнухів (акагалар), відповідав і за гарем і за внутрішні покої палацу (ендерун), де жив султан. До 1587 року капи-агаси мали всередині палацу владу, рівну з владою візира поза ним, потім більш впливовими стали глави чорних євнухів. Самим гаремом фактично керувала валіде-султан. Наступними за рангом були хасекі, незаміжні сестри султана, потім його дружини (кадин). Дохід жінок султанської сім'ї становили кошти, які називали башмаклик ( «на черевичок»). У султанському гаремі було мало рабинь, зазвичай наложницями ставали дівчатка, які були продані своїми батьками в школу при гаремі і пройшли в ній спеціальне навчання. Дівчаток купували у батьків у віці 5-7 років і виховували до 14-15 років. Їх навчали музиці, кулінарії, шиттю, придворному етикету, мистецтву дарувати насолоду чоловікові. Продаючи дочку в школу при гаремі, батько підписував папір, де було зазначено, що він не має на дочку ніяких прав і згоден не зустрічатися з нею до кінця життя. Потрапляючи в гарем, дівчата отримували інше ім'я. Вибираючи наложницю на ніч, султан посилав їй подарунок (часто - шаль або перстень). Після цього її відправляли в баню, одягали в гарний одяг і відправляли до дверей спальні султана, де вона чекала поки султан ляже в ліжко. Увійшовши в спальню, вона йшла до ліжка коліньми і цілувала килим. Вранці султан посилав наложниці багаті подарунки, якщо проведена з нею ніч йому сподобалася. Султан міг мати фавориток - гьозде. Якщо наложниця вагітніла, то вона переводилася в розряд щасливих - ікбал. Після народження дитини вона отримувала статус дружини султана - кадин. Їй надавалась окрема кімната і щоденне меню з 15 страв, а також безліч рабинь-служниць. Тільки одній з дружин султан надавав титул "султана", син якої був спадкоємцем престолу. Всі наложниці і рабині гарему, а також інші дружини, нижчі за титулом, були зобов'язані цілувати поділ сукні султани. Вище за ірархічною системою гарему були хасекі та валіде. Валіде, незалежно від її походження, могла бути дуже впливовою (найбільш відомий приклад - Нурбану Султан). Після 9 років наложниця, ні разу не обрана султаном, мала право покинути гарем. В такому випадку султан знаходив їй чоловіка і давав придане, вона отримувала документ про те, що є вільною людиною. Вплив мешканців гарему на султанів використовували посланці іноземних держав. Так, посол Росії в Османській імперії М. І. Кутузов, прибувши в вересні 1793 року в Стамбул, відправив валіде-султан Міхрішах багатющі подарунки і, і «султан цю увагу до його матері прийняв з чутливістю». Кутузов удостоївся подарунків у відповідь від матері султана і прихильного прийому самого Селіма III. Російський посол зміцнив вплив Росії в Туреччині і схилив її до входження в союз проти революційної Франції. З XIX століття, після скасування рабства в Османській імперії, всі наложниці стали надходити в гарем добровільно і за згодою батьків, сподіваючись на досягнення матеріального благополуччя і кар'єри. Гарем османських султанів був ліквідований в 1908 році. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Harem Kekaisaran (bahasa Turki: Harem-i Hümâyûn) dari Kesultanan Utsmaniyah, yang berdiri antara tahun 1299 dan 1923, adalah harem sultan Utsmaniyah yang berisi istri, pelayan (baik budak maupun kasim perempuan), kerabat perempuan, dan , yang menduduki dari rumah tangga kesultanan Utsmaniyah. Institusi tersebut memainkan fungsi sosial berpengaruh pada , dan mendemonstrasikan keberadaan otoritas politik dalam urusan Utsmaniyah, khususnya pada periode yang panjang yang dikenal dengan sebutan Kesultanan Wanita.Otoritas tertinggi dalam Harem Kekaisaran adalah Valide Sultan, yang memerintah wanita lainnya dalam rumah tangga tersebut (in)
- Per Harem imperiale ottomano (lingua turca ottomana حرم همايون, Harem-i Hümâyûn) s'intende l'harem del sultano ottomano, ubicato all'interno della residenza imperiale turca di Istanbul, il Palazzo di Topkapı, composto dalle sue concubine/mogli, dai suoi eunuchi e da tutti i suoi parenti di sesso femminile. Si trattava di una vera e propria istituzione che giocò un ruolo principe nella corte dell'impero ottomano, specialmente durante il periodo noto come Sultanato delle donne. Questo microcosmo era retto da due principali autorità: la Valide Sultan, madre del sultano e quindi sovrana di tutte le donne dell'harem (tutte, compresa la Valide, delle schiave), ed il Kizlar Agha, il capo degli eunuchi nilotici impiegati nell'harem. (it)
- O Harém Imperial (em turco: Harem-i Hümâyûn) do Império Otomano, existente entre 1299 e 1923, era o harém do sultão otomano composto por esposas, servas (escravas e eunucos), parentes e concubinas de sultão, ocupando uma parte isolada da casa imperial otomana. Esta instituição desempenhou uma importante função social dentro da corte otomana e demonstrou uma considerável autoridade política nos assuntos otomanos, especialmente durante o longo período conhecido como o Sultanato das Mulheres. (pt)
- Det Kejserliga haremet (turkiska: Harem-i Hümâyûn) i det ottomanska riket var den avdelning av det osmanska hovets hushåll tilldelad för hustrur (före detta slavar), konkubiner (slavar), kvinnliga släktingar och tjänare (slavinnor eller slaveunucker) åt de osmanska sultanerna fram till 1908. Haremet spelade en stor och viktig roll inom det ottomanska hovet, och var också centrum för ett viktigt inflytande över statens affärer. Haremet inhystes i en avskild del av Topkapipalatset fram till 1853, då det flyttade till Dolmabahçepalatset, och upplöstes när monarkin avskaffades 1923. (sv)
- El harén imperial (en turco otomano, حرم همايون, Harem-i Hümâyûn) del Imperio otomano era el harén del sultán otomano, compuesto por esposas, sirvientas esclavas y eunucos, parientes femeninas y concubinas del sultán, que ocupaba una parte aislada (serrallo) del palacio imperial otomano. Esta institución desempeñó una función social importante dentro de la corte otomana y ejerció una autoridad política considerable en los asuntos otomanos, especialmente durante el largo período conocido como el Sultanato de las mujeres (aproximadamente de 1533 a 1656). Varios historiadores afirman que el sultán fue presionado con frecuencia por miembros del harén de diferentes orígenes étnicos o religiosos para influir en la geografía de las guerras de conquista otomanas. La máxima autoridad en el haré (es)
- The Imperial Harem (Ottoman Turkish: حرم همايون, Harem-i Hümâyûn) of the Ottoman Empire was the Ottoman sultan's harem – composed of the wives, servants (both female slaves and eunuchs), female relatives and the sultan's concubines – occupying a secluded portion (seraglio) of the Ottoman imperial household. This institution played an important social function within the Ottoman court, and wielded considerable political authority in Ottoman affairs, especially during the long period known as the Sultanate of Women (approximately 1533 to 1656). Multiple historians claim that the sultan was frequently lobbied by harem members of different ethnic or religious backgrounds to influence the geography of the Ottoman wars of conquest. The utmost authority in the Imperial Harem, the valide sultan, r (en)
- Харем-и Хумаюн (тур. Harem-i Hümâyûn) — гарем султанов Османской империи, влиявший на решения султана во всех областях политики. Султанский гарем располагался в стамбульском дворце Топкапы. Здесь проживали мать (валиде-султан), сёстры, дочери и наследники (шахзаде) султана, его жёны (кадын-эфенди), фаворитки и наложницы (одалиски, рабыни — джарийе). В гареме могло одновременно проживать от 700 до 1200 женщин. Обитательницам гарема прислуживали чёрные евнухи (караагалар), которыми командовал дарюссааде агасы. Капы-агасы, глава белых евнухов (акагалар), отвечал и за гарем и за внутренние покои дворца (эндерун), где жил султан. До 1587 года капы-агасы обладал внутри дворца властью, сопоставимой с властью визиря вне его, затем более влиятельными стали главы чёрных евнухов. (ru)
- Харем-і Хумаюн (тур. Harem-i Hümâyûn) - гарем султанів Османської імперії впливав на рішення султана у всіх областях політики. Султанський гарем розташовувався у стамбульському палаці Топкапи. Тут проживали мати (валіде-султан), сестри, дочки і спадкоємці (шах-заде) султана, його дружини (кадин-ефенді), фаворитки, одаліски, невільниці-рабині (джарійе). В гаремі могло одночасно проживати від 700 до 1200 жінок. Мешканкам гарему прислужували чорні євнухи (карагалар), якими командував дарюссааде агаси. Капи-агаси, глава білих євнухів (акагалар), відповідав і за гарем і за внутрішні покої палацу (ендерун), де жив султан. До 1587 року капи-агаси мали всередині палацу владу, рівну з владою візира поза ним, потім більш впливовими стали глави чорних євнухів. (uk)
|