Ro-16
Ro-16 (呂号第十六潜水艦) — підводний човен Імперського флоту Японії. До введення в Японії в першій половині 1920-х років нової системи найменування підводних човнів мав назву «Підводний човен № 37» (第三十七潜水艦).
| |
| Історія | |
|---|---|
  Японія
| |
| Назва: |
Ro-16 (呂号第十六潜水艦) «Підводний човен №37» (第三十七潜水艦) |
| Будівник: | корабельня ВМФ у Куре |
| Закладений: | 18 листопада 1920 |
| Спуск на воду: | 21 квітня 1921 |
| Отриманий: | 29 квітня 1922 |
| Знятий: | 1 вересня 1933 |
| Доля: | корпус переданий школі цивільного мореплавання в Юге |
| Основні характеристики | |
| Клас і тип: | Підводний човен типу Kaichū III (тип Ro-16) |
| Водотоннажність: | 740/772 (стандартне/повне над водою), 997 (при зануренні) |
| Довжина: | 70,1 м |
| Ширина: | 6,1 м |
| Осадка: | 3,7 м |
| Двигуни: |
2 дизелі Sulzer загальною потужністю 2900 к.с. 2 електромотори загальною потужністю 1200 к.с. |
| Швидкість: | 16,5 вузла (над водою), 8,5 вузла (при зануренні) |
| Дальність плавання: | 6000 миль при швидкості 10 вузлів (над водою) |
| Максимальна глибина: | 45,7 м |
| Екіпаж: | 46 |
| Озброєння: |
6 × 450-мм торпедних апаратів (4 носові, 2 зовнішні), 10 торпед 1 80-мм гармата / 28 калібрів |
«Підводний човен № 37» став першим у типі Kaichū III, який створили шляхом модифікації Kaichū II. Єдиною серйозною відмінністю в порівнянні з попереднім типом була збільшена в півтора раза максимальна глибина занурення.
По завершенні «Підводний човен № 7» класифікували як належний до 2-го класу та включили до складу 15-ї дивізії підводних човнів, яка належала до військово-морського округу Куре.
1 листопада 1924-го «Підводний човен № 37» перейменували на Ro-16.
1 вересня 1933-го Ro-16 виключили зі списків ВМФ, а наступного року корпус передали для використання школі цивільного мореплавання в Юге (префектура Ехіме).[1]