OFDM

 

OFDM сигнал формується ${\displaystyle N}$  гармонійними піднесними, які рознесені за частотою на рівні частотні інтервали ${\displaystyle \Delta f}$  (в цьому випадку має місце еквідистантне розташування піднесних).

При еквідистантному розташуванні частот смуга частот OFDM сигналу ${\displaystyle \Delta F}$  ділиться на ${\displaystyle N}$  підканалів, ширина яких ${\displaystyle \Delta f=1/T_{s}}$ , де ${\displaystyle T_{s}}$  — тривалість сигнальної вибірки, над якою виконується операція швидкого перетворення Фур'є (символьний інтервал).

Отже, якщо записати вираз для частотного інтервалу між піднесними у вигляді ${\displaystyle \Delta f=\alpha /T_{s}}$ , то випадок ${\displaystyle \alpha =1}$  буде відповідати OFDM.

Загальна смуга частот, яку займають N ортогональних частотних підканалів OFDM, описується виразом: ${\displaystyle \Delta F=N/T_{s}}$ .

Умова ортогональності піднесних крім важливих переваг обумовлює і недоліки методу OFDM^[1]:

• обмежена спектральна ефективність при використанні широкої смуги частот;
• неможливість маневру частотою піднесних для відлаштування від зосереджених за спектром завад;
• чутливість до допплерівського зсуву частоти, що знижує можливості реалізації високошвидкісного зв'язку з рухомими об'єктами.

• N-OFDM