Кельн

• Кельн (нім. Köln МФА: [kœln] (  прослухати)) — сучасна німецька назва, узгоджена з настановою чинного українського правопису передавати ö, œ, oe українським е.
• Кьо́льн — альтернативна назва^[13]; суперечить чинній настанові правопису.
• Коло́нія (лат. Colonia) — латинська назва міста.
• Коло́н (фр. і англ. Cologne) — назва міст у ряді європейських мов.

На цій території тривалий час мешкало кельтське плем'я ебуронів. Останні виступили у 53 році до н. е. проти римлян на чолі із Гаєм Юлієм Цезарем, але зазнали поразки. Вслід за цим Цезар поселив у цій місцині союзне германське плем'я убіїв.

Кельн одне з найстаріших міст Німеччини. Спочатку називався Oppidum Ubiorum. З часом отримав назву «Колонія Агрипіна» від імені народженої тут правнуки імператора Авґуста — Агрипіни молодшої (лат. Colonia Agrippina, повністю - Colonia Claudia Ara Agrippinensium).

У 20 або 19 році до н. е. Марк Віпсаній Агріппа дозволив убіям пересилитися на Лівобережжя Рейну. Агріппа дозволив їм влаштуватися в Кельнській бухті. Це зміцнило позиції римлян на Рейні. Поселення убіїв організували в самоврядну громаду античного типу — civitas Ubiorum (Цивітас Убіорум), що було неподалік від військового табору. З останнього Друз та Тиберій у 16-13 роках до н. е.

Близько 7-10 років н. е. усі поселення перетворилися на єдине поселення з чітким плануванням. За формою являло собою неправильний, відповідно до контуру височини, чотирикутник, що мав площу близько 1 км². Дві осі, які перетиналися під кутом 90°, досі лежать в основі найжвавіших кельнських вулиць — Hohe Straße (античне — Cardo maximus) і Schildergasse (античне — Decumanus maximus). Відповідно, всю територію римські архітектори розбили на прямокутники мережею широких вулиць. В результаті утворилося 70 інсул-кварталів (insulae) з боками близько 100 м. Значну їх частку, між валом, що тягнувся паралельно Рейну, і Cardo maximus, було відведено для громадських будівель. Там згодом розмістилися адміністративні будівлі, зокрема ставка військового командування (преторій), форум і храми. Важливою спорудою був Вівтар убіїв (ara Ubiorum), що згідно Тациту, до 15 року набув загальногерманського значення.

50 року за наказом імператора Клавдія Кельн отримав статус міста італійського права. Тоді ж було змінено його назву на Colonia Claudia Ara Agrippinensium. Набуття нового статусу відбулося з ініціативи Агрипіни Молодшої, дружини імператора Клавдія, яка вирішила таким чином вшанувати місце свого народження. Сюди було переведено ветеранів як колоністів. У 69-70 та 88 роках місто було центром повстань і змов проти імператорської влади в Римі. 85 року за рішення імператора Доміціана стає головним містом провінції Нижня Германія (provinciae caput). 96 року саме в Колонії Агрипіна було оголошено імператором Траяна.

У повсякденній мові вживалися коротші назви міста — Colonia Agrippinensium, Claudia Ara або просто Ara. З середини III в. використовується також найменування civitas Agrippinensium, Colonia Claudia Agrippina і Colonia Agrippina. Остання назва в літературних пам'ятках IV ст. зустрічається поряд з Claudia Agrippina або просто Agrippina. Мешканці називали себе Agrippinenses — агрипінці. У період занепаду Римської імперії та в франксько-каролінзький період писали Colonia. Це написання зустрічається в Григорія Турського, Фредегара. Згодом перетворюється на німецьке Coellen — Cölln — сучасне написання Köln, французьке та англійське Cologne.

За часів розквіту Римської імперії населення міста сягало 40 тисяч осіб, тут мирно уживалися як римляни, так і германи. Це було найбільше місто Європи на північ від Альп і свого роду «парадне вікно» чи «вітрина» Риму у варварський германський світ.

Кельн став важливим ремісничим центром. Цьому сприяла розробка у прилеглій окрузі, у першу чергу на південному сході, у гористому Айфелі, родовищ корисних копалин: свинцю, заліза, кремніє-цинкової руди, золота, міді, вугілля. Для масового виробництва посуду використовувалася якісна, зокрема біла, глина, а також пісок й інші мінерали. Гончарні майстерні будувалися спочатку в західній частині міста, поступово поширюючись за його межі. Потреби місцевого населення задовольняли будівельна справа, обробка шкіри й сукна, випічка хліба, також були бойні та інші підприємства. Через місцевий ринок відбувалася торгівля різними товарами: мед диких бджіл, хутра та шкіри, окости і гусячий пух, намивні золото і бурштин, жіноче волосся, раби, вино, породиста худоба, зерно, предмети розкоші.

Між 455 і 459 роками Колонією Агрипіни оволоділи ріпуарські франки. Вважається, що це сталося в результаті свого роду військового перевороту, коли їх вождь, він же воєначальник на римській службі, узурпував владу в обох німецьких провінціях, його ім'я невідоме. Близько 470 року Колонія стала центром королівства першого відомого короля ріпуарських франків — Зігіберта Кельнського (пом. 508 року). Як його резиденції використовувалася частина колишнього Преторія — Aula Regia.

У битві проти алеманів, що сталася 496 року при Цюльпіхі недалеко від Кельна, Зігіберт підтримав короля салічних франків Хлодвіга, який у 486—487 роках захопив владу в провінції Бельгіка Друга. З часом Хлодвігу, який спирався на союз з ортодоксальною церквою, вдалося усунути суперників. Була знищена і Ріпуарська династія. 508 року Хлодвіга оголосили в Кельні королем усіх франків.

Після смерті Хлодвіга у 511 році та до часу володарювання Карла Великого в Кельні, поряд з Метцом (сучасна Франція), перебувала одна з резиденцій правителя Австразії. 520 року сюди разом з королем Теодоріхом I приїхав Св. Галл. Проповідник обурився впертістю жителів Кельна та околиць, які продовжували поклонятися поганським богам, і підпалив їх храм. Від розгніваної юрби, яку насилу заспокоїв король, святий сховався в Aula Regia.

Починаючи з VI ст. на деяких франкських монетах карбували назву міста COLVNIA/COLONIA118. У Кельні знаходився центр єпископства, з 795 р. — архієпископства. У другій половині VI ст. в місті з'явився перший єпископ з франкським ім'ям — Еверігізил. Після послаблення Франкської імперії тут постає самостійне церковне володіння Кельнська архієпископія. Її очільники були найвпливовішими після Майнцського архієпископа. У часи піднесення починають будувати Кельнський собор, спорудження якого тривало століття. Під час правління імператора Фрідріха I Гогенштауфена архієпископ отримує в управління Вестфалію, яку було відібрано у Генріха Льва з династії Вельфів.

Значні підконтрольні території, вигідне становище сприяло посиленню впливу архієпископа. Водночас зростало місцеве самоврядування, представники якого намагалися обмежити самовладдя кліру. Разом з тим Кельн стає членом торговельного союзу Ганза. В політичному плані зберігає свою опозиційність імператорській владі. За реформою Карла IV Люксембурга архієпископ отримав титул курфюрста, що надавало право обирати імператора.

На початку Реформації в місті посилилася боротьба між протестантською та католицькою партіями. Лише завдяки втручанню у справи міста іспанського короля Філіпа II Габсбурга, місто та держава залишилися католицькими. В часи Тридцятирічної війни місто підтримувало Католицьку лігу. Внаслідок чого зазнало нападу шведських військ. У подальшому архієпископи переважно були союзниками французьких королів з династії Бурбонів. Як самостійна держава припинило своє існування в часи Наполеонівських війн.

Зараз Кельн — важливий комерційний центр, транспортний вузол з найбільш напруженим рухом залізниці та найбільшою контейнеро- та вантажозавантажувальною станцією Німеччини (Umschlagbahnhof Köln Eifeltor). Порти Рейну є одними з найважливіших європейських річкових портів.

Місто розташоване на річці Рейн. Тут знаходиться знаменитий Кельнський собор (нім. Kölner Dom) — резиденція католицького архієпископа Кельна.

Кельн — також економічна і культурна столиця регіону Рейнланд. У місті знаходиться більше ніж 30 музеїв і сотні галерей. Тут проводять численні виставки — від розкопок залишок римської цивілізації до сучасних графічних робіт і скульптури. У 2005 р. в Кельні відбувся 20-й Міжнародний день католицької молоді, яку відвідав папа Римський Бенедикт XVI. Це була одна з найбільших зустрічей молоді, де брало участь понад мільйон учасників.

В місті знаходиться найбільший в Німеччині університет — Кельнський університет, у якому навчаються 44 000 студентів. Кельнський університет — один з найстаріших університетів Європи і відомий далеко за межами Німеччини своїми факультетами економіки та інформатики. В місті знаходиться найбільша фахова вища школа (нім. Fachhochschule Köln) Німеччини з 16 500 студентами, також тут розміщені численні інші фахові вищі школи.

Історичний архів міста Кельна — один з найбільших і найбагатших міських архівів Європи. 3 березня 2009 року він провалився під землю внаслідок недбальства під час будівництва нової гілки підземного трамвая.

 

Будівництво доріг було головним питанням у 1920-х роках під керівництвом мера Конрада Аденауера. Перша німецька дорога з обмеженим доступом була побудована після 1929 року між Кельном і Бонном. Сьогодні це Автобан A555. У 1965 році Кельн став першим німецьким містом, яке повністю оточене кільцевою автострадою. Приблизно в той же час було заплановано будівництво об’їзної дороги у центрі міста (Stadtautobahn), але вона була введена в дію лише частково через спротив екологічних груп. Завершена ділянка стала Bundesstraße ("Федеральна дорога") B 55a , яка починається від Zoobrücke ("Зоопарк") і перетинається з A 4 і A 3 на розв'язці Cologne East. Попри це, більшість місцевих жителів називають його Stadtautobahn. На відміну від цього, Nord-Süd-Fahrt («Північно-Південний проїзд») був фактично завершений, нова чотири/шість смугова автострада в центрі міста, яку вже пропонував Фріц Шумахер^[en] у 1920-ті роки. Остання ділянка на південь від Ебертплац була завершена в 1972 році.

У 2005 році перша ділянка восьмисмугової автомагістралі в Північному Рейні-Вестфалії була відкрита для руху на Автобан A3, частині східної ділянки кільцевої дороги між розв'язками Кельн-Східний і Гоймар.

 

 

Порівняно з іншими містами Німеччини, у Кельні транспортне сполучення не дуже зручне для велосипедистів. Він неодноразово входив до списку найгірших у незалежному оцінюванні^[14], проведеному «Allgemeiner Deutscher Fahrrad-Club». У 2014 році він посідав 36 місце серед 39 міст Німеччини з населенням понад 200 тис.

Кельн обслуговують потяги Deutsche Bahn InterCity та ICE, які зупиняються на станціях Кельн-Головний, Кельн — Мессе/Дойц та аеропорт Кельн/Бонн. Високошвидкісні поїзди ICE та TGV Thalys сполучають Кельн з Амстердамом, Брюсселем (за 1 годину 47 хвилин, 9 відправлень/день) та Парижем (за 3 години 14 хвилин, 6 відправлень/день). Здійснюються регулярні рейси поїздів ICE до інших міст Німеччини, включаючи Франкфурт-на-Майні та Берлін.

Кельнський штадтбан, якою керує Stadtwerke Köln^[en] (KVB)^[15], є розгалуженою мережею легкорейкового транспорту, яка частково прокладена під землею та обслуговує Кельн та низку сусідніх міст. Він розвинувся з трамвайної мережі.

S-Bahn Рейн-Рур має 5 ліній, які перетинають Кельн. S13/S19 курсує 24/7 між Кельн-Головний та аеропортом Кельна/Бонна.

Є також часті автобуси, які охоплюють більшу частину міста та прилеглі передмістя, а автобуси Eurolines курсують до Лондона через Брюссель.

«Häfen und Güterverkehr Köln» (Порти та вантажні перевезення Кельн, HGK) є одним із найбільших операторів річкових портів у Німеччині.^[16] Це порти Кельн-Дойц, Кельн-Годорф і Кельн-Ніль I іта II.

Міжнародний аеропорт Кельна — аеропорт Кельн/Бонн (CGN). Його також називають аеропортом імені Конрада Аденауера на честь першого післявоєнного канцлера Німеччини Конрада Аденауера, який народився в місті та був мером Кельна в 1917 — 1933 рр. У Кельні знаходиться штаб-квартира Європейського агентства з безпеки польотів (EASA).

У місті діє професійний футбольний клуб «Кельн», неодноразовий чемпіон Німеччини та володар національного Кубка.

Кельн знаходиться в зоні помірного клімату. У місті переважають північно-західні вітри, часто трапляються шквалисті пориви. У зимовий період температура рідко падає нижче 0 °C, заморозки трапляються при переміщенні холодних повітряних мас зі Скандинавії та Східної Європи. Літо в місті помірно тепле. Весна досить прохолодна і затяжна. Середньорічна сума опадів становить 839 мм.

• Музей Вальрафа-Ріхарца
• Римсько-германський музей
• Кельнський музей Шоколаду (Schokoladenmuseum Köln)
• Музей парфумів (Будинок Фаріни)
• Музей Вальрафа-Рікарца (Wallraf-Richartz-Museum)
• Музей мистецтв(Museum of Applied Art Cologne)
• Людвіґ музей (Museum Ludwig)
• Музей мистецтв Колумба (Kolumba)
• Музей Раутенстрауха-Йоеста (Rautenstrauch-Joest-Museum)
• Музей Шнютген (Schnütgen Museum)
• Музей-сокровищница Кёльнского собора (Domschatzkammer)
• Історичний музей EL-DE Haus.
• Німецький спортивний і Олімпійський музей
• Музей історії медицини Кельна (Medizinhistorisches Museum Köln)
• Музей мистецтва Східної Азії (Museum für Ostasiatische Kunst)
• Міський музей Кельна (Kölnisches Stadtmuseum)
• Романо-германський музей у Бельгійському будинку (Römisch-Germanisches Museum im Belgischen Haus)
• Магазин гірчиці (Historische Senfmühle)
• Музей геології (GeoMuseum)
• Товариство сучасного мистецтва (Gesellschaft für Moderne Kunst)
• Кельнська художн асоціації на мосту (Die Brücke Kölnischer Kunstverein)
• Художній музей Боннська Музейна Миля (Kunstmuseum Bonn Museumsmeile)
• Музей Кельнської фортеці (Kölner Festungsmuseum)
• Німецький музей клинків (Deutsches Klingenmuseum)
• Музей німецького кіно (DFF - Deutsches Filminstitut & Filmmuseum)
• Фонд культури SK.Колекція фотографій (Die Photographische Sammlung/SK Stiftung Kultur)
• Неандертальський музей (Neanderthal Museum)
• Музей Рейнської промислової залізниці (Rheinisches Industriebahn-Museum)
• Світи тіла (Körperwelten)
• Музей СуперКенді попап (Supercandy Pop-Up Museum)
• Музей Кете Кольвіц (Käthe Kollwitz Museum)
• Музей Раутенстрауха-Йоеста (Rautenstrauch-Joest-Museum)

• Агріппіна Молодша (15—59) — дружина римського імператора Клавдія, сестра Калігули, мати імператора Нерона.
• Хлодвіг I (бл. 466—511) — король франків.
• Бруно Кельнський (1030—1101) — богослов, католицький святий, засновник Ордену картузіанців.
• Альберт Великий (1193?—1280) — домініканський чернець, філософ, теолог, видатний представник середньовічної схоластики.
• Герард фон Ріла, (або Майстер Герхард, 13 ст.) перший архітектор Кельнського собору.
• Тома Аквінський (1225—1274) — філософ і теолог, систематизатор ортодоксальної схоластики, засновник томізму.
• Штефан Лохнер (1400—1451) — німецький художник, або майстер Стефан Кельнський, майстер перехідної доби від Середньовіччя до Відродження.
• Марія Медічі (1575—1642) — королева Франції, що померла в Кельні, де в кінці життя перебувала у вигнанні.
• Пітер Пауль Рубенс (1577—1640) — художник, що народився в Німеччині.
• Йост ван ден Вондел (1587—1679) — нідерландський поет і драматург.
• Адольф Абель — архітектор, спроєктував «Messeturm».
• Жак Оффенбах (1819—1880) — французький композитор.
• Макс Брух (1838—1920) — німецький композитор і диригент.
• Отто Вільгельм Томе (1840—1925) — німецький ботанік і ботанічний художник-ілюстратор.
• Герман Йозеф Клейн (1844—1914) — німецький астроном і метеоролог.
• Макс Ернст (1891—1976) — німецький художник і скульптор.
• Гельмут Греттруп (1916—1981) — німецький інженер-ракетник, спеціаліст з систем управління.
• Генріх Белль (1917—1985) — німецький письменник
• Ніко (1938—1988) — вокалістка, композитор, автор текстів, акторка
• Удо Кір (*1944) — німецький актор.

 

 

•  
  Площа в центрі Кельна
•  
  Кельнський собор
•  
  Церква Святого Мартіна
•  
  Церква Святого Куніберта
•  
  Ратуша
•  
  Брама Ганенторбург
•  
  Брама Святого Северіна
•  
  Кельнський університет
•  
  Залізничний вокзал

• Блакитний Банан
• Кельнський собор
• Kranhaus

 

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Köln

• Кельнський собор [Архівовано 20 березня 2014 у Wayback Machine.] на allcastle.info
• «Западная Европа» (серия «Страны и народы» в 20 томах), Москва, «Мысль», 1979, стр. 300—301 (рос.)

Це незавершена стаття з географії Німеччини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.