Џ

Літера Џ
Кирилиця
А	Б	В	Г	Ґ	Д	Ѓ
Ђ	Е	Ѐ	Є	Ё	Ж	З
З́	Ѕ	И	Ѝ	І	Ї	Й
Ј	К	Л	Љ	М	Н	Њ
О	П	Р	С	С́	Т	Ћ
Ќ	У	Ў	Ф	Х	Ц	Ч
Џ	Ш	Щ	Ъ	Ы	Ь	Э
Ю	Я
Неслов'янські літери
А̄	А́	А̀	Ӑ	А̂	А̊	Ӓ
Ӓ̄	А̃	А̨	Ә	Ә́	Ә̃	Ӛ
Ӕ	Ғ	Г̧	Г̑	Г̄	Ӻ	Ӷ
Ԁ	Ԃ	Ꚃ	Ꚁ	Ꚉ	Ԫ	Ԭ
Ӗ	Е̄	Е̃	Ё̄	Є̈	Ӂ	Җ
Ꚅ	Ӝ	Ԅ	Ҙ	Ӟ	Ԑ	Ԑ̈
Ӡ	Ԇ	Ӣ	И̃	Ҋ	Ӥ	Қ
Ӄ	Ҡ	Ҟ	Ҝ	Ԟ	Ԛ	Ӆ
Ԯ	Ԓ	Ԡ	Ԉ	Ԕ	Ӎ	Ӊ
Ң	Ԩ	Ӈ	Ҥ	Ԣ	Ԋ	О̆
О̃	О̄	Ӧ	Ө	Ө̄	Ӫ	Ҩ
Ԥ	Ҧ	Р̌	Ҏ	Ԗ	Ҫ	Ԍ
Ꚑ	Ҭ	Ꚋ	Ꚍ	Ԏ	У̃	Ӯ
Ӱ	Ӱ́	Ӳ	Ү	Ү́	Ұ	Х̑
Ҳ	Ӽ	Ӿ	Һ	Һ̈	Ԧ	Ꚕ
Ҵ	Ꚏ	Ҷ	Ӵ	Ӌ	Ҹ	Ꚓ
Ꚗ	Ꚇ	Ҽ	Ҿ	Ы̆	Ы̄	Ӹ
Ҍ	Э̆	Э̄	Э̇	Ӭ	Ӭ́	Ӭ̄
Ю̆	Ю̈	Ю̈́	Ю̄	Я̆	Я̄	Я̈
Ԙ	Ԝ	Ӏ
Застарілі літери
Ꙁ	Ꙇ	Ҁ	Ѻ	Ѹ	Ѡ	Ѽ
Ѿ	Ѣ	Ꙑ	ІЯ	Ѥ	Юси	Ѧ
Ѫ	Ѩ	Ѭ	Ѯ	Ѱ	Ѳ	Ѵ
Ѷ	Ꙟ	Ꙡ	Ꙣ	Ꙥ	Ꙧ	Ꙩ
Ꙫ	Ꙭ	ꙮ	Ꚙ	Ꚛ	Ꚏ̆	Ꙏ
Літери кирилиці

Џ, џ (дже) — літера кириличних абеток сербської, македонської й абхазької мов. В сербській абетці 29-а, в македонській — 30-а. У абхазькій абетці є 10-ою буквою, тоді як 11-ою є диграф џь. У слов'янських мовах позначає африкат /ʤ/, в абхазькій мові — /ɖʐ/ або /dʐ/. В інших кириличних писемностях їй відповідають диграфи дж та чж, а також літери Җ, Ӂ та Ҷ.

Походить з румунської кирилиці (назва румунською — gea), де використовувалася з XV століття; ймовірно, була отримана шляхом модифікації літери Ч або ґотської 𐍁.^[1]

У сербській кирилиці трапляється (переважно в запозиченнях з турецької) з тим же значенням з XVII століття, але нерегулярно: принаймні, Вук Стефанович (Караджич) до першого варіанта реформованої сербської абетки літеру Џ не включив, замість неї вживався диграф чж: Боїачжиа, Карапанчжић (але про існування такої літери він знав). У пізнішому варіанті його абетки літера Џ (велика) розміщувалась повністю в рядку, але такий графічний варіант не прижився.

Літеру Џ намагались ввести в українську абетку: вона вживалась у надрукованому в 1837 році альманасі «Русалка Днѣстровая», але відповідна орфографічна система (правопис Шашкевича) не прижилась; у пізніших варіантах українського правопису літера Џ не використовувалась. У сучасній українській мові їй відповідає диграф дж.

В македонську абетку літеру Џ було введено 4 грудня 1944 року за результатом голосування членів «філологічної комісії зі встановлення македонської абетки й македонської літературної мови» (10 голосів «за», 1 «проти»); альтернативною пропозицією було використання диграфа дж за болгарським зразком.