Кілія
Кілія
Напівпідземна Миколаївська церква
Корисна інформація
Населення	20 829 (2011)
Телефонний код	+380 4843

Кілія знаходиться в Одеській області. Це невелике портове місто в Південній Бесарабії на березі Дунаю. Незважаючи на багату історію, сучасна Кілія є маленьке містечко, в якій є рідкісна напівпідземна православна церква і община старообрядців.

Кілія (вона ж Кілія-Нова, тобто Нова Кілія) стоїть на північному березі однойменного Кілійського гирла посеред заливних рисових полів (чеків). На протилежному боці Дунаю розташована румунське село Кілія-Веке (Стара Кілія), яка, мабуть, була до сучасної Кілії і з її заснуванням втратила своє колишнє значення.

Подібно до інших Бесарабських міст Кілія може вести свою історію від давньогрецьких поселень на Дунаї, однак більш достовірним часом заснування міста є XV століття, коли за дельту Дунаю з перемінним успіхом боролися князівства Молдавія та Волощина за участі Угорського королівства. У 1465 молдавський князь Стефан Великий в черговий раз завоював пониззя Дунаю, зруйнував старі укріплення на правому березі річки (Кілія-Веке) і звів нову фортецю на лівому березі, де і знаходиться сучасне місто. Втім, будівництво фортеці не допомогло молдаванам, оскільки всього через 20 років, в 1484 році, прийшли турки і всіх вигнали, а Кілія на 300 років стала частиною Османської імперії.

Турки не запроваджували повної заборони на християнство, тому в Кілії з'являлися православні церкви, а на початку XVIII століття тут, так само як в сусідньому Вилковому, влаштувалися старообрядці, що втекли з Росії. За часів турецького панування Кілія була центром нижнього Придунав'я: великим і процвітаючим містом з потужною фортецею, численними мечетями і декількома православними храмами.

На рубежі XVIII і XIX століть Кілія пройшла через всі перипетії російсько-турецьких воєн, після чого належала то Росії, то Румунії, і після закінчення Другої світової війни увійшла до складу Української РСР. На відміну від Ізмаїлу, що стрімко розвивався, Кілія деградувала і перетворилася в глухе, мало кому відоме місто. Основними міськими підприємствами є судноремонтний завод і порт. Туристів тут немає, хоча деякі пам'ятки присутні.

Кілія пов'язана регулярним сполученням з Одесою, звідки автобуси (а частіше маршрутки) відправляються в середньому раз на годину з центрального автовокзалу (він же автостанція Одеса Колонтаєвська) або з автостанції Привоз. Час в дорозі: 4–4.5 години. Є автобуси на Вилкове (5 разів на день, в дорозі 1.5 год) та Ізмаїл (6 разів на день, в дорозі 1 год), а також екзотичний рейс в Кишинів (1 раз в день, 6.5 ч) і нічний автобус з Києва (13 год).

Подібно Ізмаїлу, Кілія витягнута з півночі на південь. Берег Дунаю зайнятий судоремонтним заводом і портом, поряд з якими знаходиться міський парк, розташований на місці колишньої фортеці. Від парку з півдня на північ тягнуться основні вулиці, в тому числі центральна вулиця Леніна. Паралельно їй проходить Дунайська вулиця з напівпідземною Миколаївською церквою. Центром міста є непоказна площа на перетині вулиці Леніна з вулицею Осипенко. Від площі до парку півкілометра (на південь), а до автостанції – 1.5 км (але на північ).

Якщо забудову вулиці Леніна можна з повним правом назвати міською, то решту Кілії не відрізнити від бессарабських сіл. З нескінченної низки приватних будиночків виділяється, хіба що, розташоване на схід від порту селище судноремонтного заводу (СРЗ) з обшарпаним п'ятиповерхівками. Єдиним міським транспортом є маршрутка, що проїжджає 5-6 разів на день від селища СРЗ через автостанцію в північну частину міста. Дороги жахливі і в кращому випадку складаються з погано покладених бетонних плит, а часом взагалі позбавлені будь-якого покриття.

Таксі: 38 067 795-63-33 (Кілія), 38 067 289-89-89 (Прайс)

45.4388929.264251 Миколаївська церква, вул. Дунайська. Найдавніша і найнезвичайніша споруда Кілії. Низька, приземкувата церква на два з гаком метра поглиблена в землю і майже позбавлена вікон: зовні видно лише потужні контрфорси. Побудована в XIX столітті дзвіниця виконана в набагато менш суворому стилі і прикрашена грайливим завершенням з п'ятьма маленькими куполами, а ось сама церква нагадує про часи турецького панування, коли існували жорсткі обмеження по висоті – за легендою, християнські храми не повинні були бути вище яничара, що сидить на коні. Так в Бессарабії з'явилася традиція будівництва напівпідземних церков, з яких крім Миколаївської збереглися вірменська церква в Білгороді-Дністровському і Успенська церква в молдавських Каушанах. Остання майже закинута, чому виглядає найбільш древньою. Кілійська ж церква, навпаки, відновлена і життя тут б'є ключем.
Церква датується 1647 роком, хоча якісь інші споруди існували на її місці і раніше. Про це, зокрема, свідчать мармурові надгробки, які були виявлені при реставрації, а тепер виставлені прямо на вулиці перед храмом. Хоча написи на плитах досі толком не розшифровані, місцеві краєзнавці вважають надгробки вірменськими і підкреслюють велику роль вірменської громади в житті середньовічної Кілії. Зараз Миколаївська церква діє. Усередині досить тісний і дуже затишний простір: інтер'єри тут зовсім сільські, як і загальний вигляд міста. 

45.4525129.256482 Старообрядницька Покровська церква, ріг вулиць Соловйова і Чернівецької. Збудована в 1912–1916 рр. і дуже схожа на старообрядницькі храми Вилкового: величезні куполи сидять на товстих барабанах, а стіни пофарбовані в бежевий колір. Навколо Покровської церкви був розташований старообрядницький район Кілії: є він, ймовірно, і зараз, але помітити це важко–тут ті ж обмазані білою або сірою штукатуркою, часом саманні одноповерхові будиночки, що і по всій Бесарабії. 

45.4502629.265283 Покровський собор, вул. Гагаріна, 94 (центр). Багато в чому нагадує однойменний, центральний храм Ізмаїла – той же блакитний колір, той же вигин дороги навколо будівлі, і навіть невеличкий сквер навколо. Стиль, втім, зовсім ординарний: провінційна еклектика замість розкішного ізмаїльського класицизму. 

45.472229.25234 Дмитрівський собор, вул. Будьоного (в півчній частині міста). Збудований в XIX столітті. Цілком симпатичний, але з архітектурної точки зору тривіальний.  

Кілійська фортеця знаходилась на березі Дунаю в торці сучасних вулиць Леніна, Гагаріна та Суворова. Під час російсько-турецьких воєн її штурмували двічі (обидва рази успішно), після чого зруйнували від гріха подалі. Зараз на місці фортеці порт, елеватор і міський парк, а про укріплення, що знаходилися тут, нагадують лише два ставки, утворених колишнім ровом: один в міському парку й інший уздовж вулиці Тургенєва. Таким чином, масштаб фортеці легко прикинути на місцевості, а деталі є на макеті, виставленому в краєзнавчому музеї. Якщо пройти через парк і рухатися вздовж паркану порту, то поруч з територією елеватора можна виявити стоїть на пустирі башточку–дзвіницю зруйнованої в 1947-му році Успенської церкви 45.4337629.268755 Дзвіниця Успенської церкви. . Церква датується XIX століттям, тобто виникла вона вже після руйнування фортеці, але якась інша церква була тут, мабуть, і раніше.

Єврейський спадок: до Другої світової війни в Кілії проживало понад 2000 євреїв (близько 10% населення), тому в місті була принаймні одна синагога, школа і велике єврейське кладовище 45.4789429.239776 Єврейське кладовище.  зі старовинними надгробками. Після війни євреїв практично не залишилося, а синагога була зруйнована вже за Радянської влади. Зараз на її місці меморіал пам'яті жертв Голокосту 45.4442529.263947 Меморіал пам'яті жертв Голокосту.  поруч з будівлею міськради (вул. Леніна, 57). Кладовище ж вціліло і знаходиться в північній частині міста десь в районі вулиці Маяки (за Дмитровським собором). Зазвичай воно закрите. Доглядачку кладовища шукайте в будинку за магазином «Атлантіс».

Міська забудова кінця XIX – початку XX ст. збереглася уздовж вулиць Леніна і Гагаріна. Будинки тут кам'яні і ґрунтовні, зовсім не схожі на обмазані білою штукатуркою рядові бесарабські споруди в тому ж Ізмаїлі або Вилковеому. Стиль в основному класичний. Найцікавіше - будівля колишньої електростанції (нині готель і кафе «Стиль»; вул. Леніна 1) з ознаками модерну. Для любителів радянської архітектури припасено монументальний Будинок культури в районі Шлях Леніна на перехресті вулиць Київської та Будьонного (в північній частині міста, поруч з Дмитровським собором).

Вилкове - на схід.