Ритм 0

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (13 серпня 2021)

Ритм 0 (англ. Rhythm 0) — шестигодинний перформанс сербської художниці Марини Абрамович в студії Morra, Неаполь, 1974-го року.^[3]

Робота полягала в тому, що Абрамович стояла нерухомо (як «об'єкт»), в той час як глядачам пропонувалося робити з нею все, що вони забажають, використовуючи один із 72 предметів, які вона поставила на стіл. Серед них були: троянда, перо, парфуми, мед, хліб, виноград, вино, ножиці, скальпель, цвяхи, металевий прут і пістолет, заряджений однією кулею^{[4][неавторитетне джерело][5]}. Протягом шести годин публіка могла діяти на свій розсуд, в тому числі маніпулюючи тілом і рухами мисткині^{[неавторитетне джерело]}.

Окремих етапів не було. Абрамович і гості стояли в одному місці, даючи зрозуміти, що останні були частиною роботи. Мета Ритму 0, за її словами, полягала в тому, щоб з'ясувати, як далеко зайде публіка: «Що таке публіка і що вона збирається робити в такій ситуації?».

Інструкції, що лежали на столі, поруч із нею:

Інструкції.

На столі є 72 предмети, які можна використовувати на мені за бажанням.

Я — об'єкт.

У цей період я беру на себе повну відповідальність.

Тривалість: 6 годин (20:00 — 2:00 ночі).

Абрамович сказала, що робота «довела її тіло до межі».

Спочатку глядачі поводилися скромно й обережно, пропонуючи їй троянду або поцілунок. Але через деякий час учасники стали агресивнішими. Присутній при цьому художній критик Томас Мак-Евиллі^[en]. писав:

Все почалося покірно. Хтось розгорнув її. Хтось підняв руки вгору. Хтось торкнувся її досить інтимно. Неаполітанська ніч почала загострюватися. На третю годину з неї зрізали бритвеними лезами весь одяг. На четвертий год ті ж самі леза почали досліджувати її шкіру. Її горло було перерізане щоб хто-небудь міг висмоктати її кров. На її тілі були здійснені різні дрібні сексуальні посягання. Вона була настільки віддана цьому, що не стала противитися проти зґвалтування або вбивства. Зіткнувшись з її зреченням від волі, з її мається на увазі крахом людської психології, захисна група почала визначати себе в авдиторії. Коли Марину приставили до голови заряджений пістолет і її власний палець ліг на спусковий гачок, між глядачами спалахнула бійка.

Як пізніше описала це Абрамович:

Отриманий мною досвід говорить про те, що якщо залишати рішення за публікою, тебе можуть убити. <…> Я відчувала реальне насильство: вони різали мій одяг, встромляли шипи троянди в живіт, один узяв пістолет і прицілився мені в голову, але інший забрав зброю. Запанувала атмосфера агресії. Через шість годин, як і планувалося, я встала і пішла у напрямку до публіки. Всі кинулися геть, рятуючись від реального протистояння.