Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 428 693 сторінки.

Календар

1 грудня

1415 — народився Ян Длугош, польський католицький священник, історик, дипломат
1717 — народився Григорій Кониський, український філософ, письменник і проповідник
1869 — народилася Мірра Лохвицька, російська поетеса
1874 — помер Олекса Стороженко, український письменник, етнограф, драматург
1881 — народився Іван Созанський, український галицький історик, філолог, педагог
1884 — народився Віктор Філоненко, український етнолог і тюрколог, дослідник культури народів Криму
1891 — народився Микола Ваврисевич, український педагог, письменник, журналіст
1934 — помер Іван Дніпровський, український поет, письменник, перекладач
1958 — помер Олександр Копиленко, український письменник
1978 — помер Петро Панч, український письменник

Вибрана проза

Пригоди Тома Соєра. (Львів, 1929) Марк Твен
… Наш Том переконався, що світ не такий вже дуже порожній і сумний. Несвідомо відкрив він закон людської природи. Щоб примусити людину чогось забажати, треба тільки впевнити, що те дуже важко здобути. Якби Том був досвідченим, великим фільософом, як автор цеї книжки, зрозумів би, що працею зветься все те, що людина мусить зробити, а приємністю те, що можна робити або не робити, як забажається. Він був би зрозумів, чому робити штучні цвіти або ходити в кераті вважається працею, а кидати круглями або спинатися на гору Монблян уважається тільки приємністю. Є в Анґлії чимало багатих панів, які літом поганяють четвернею коней двацять або й трицять миль в однім дні тільки тому, що великі гроші позволяють їм на те. А хай би лиш хто сказав, що платитиме їм за те, то вони ні защо того не робилиб, бо вільна воля сталаб тоді примусом, а приємність працею.

читати далі…

Вибрана поезія

Олексій Толстой

Доля. (Львів, 1897)

Сидить під балдахином
Китаєць Дцу-Кин-Дзин
І каже мандаринам:
„Я всїм вам мандарин!
Велить владика краю
Менї спитати вас:
„Чому серед Китаю
Ладу немає в нас?“

Задами покрутили
Китайцї до землї;
„Ми — кажуть — і хотїли,
Та ще не завели.
Бо дуже молоденькі,
Пять тисяч лїт всього,
Звичайно — зелененькі, —
Де взять ладу того?
Але клянем ся чайом,
Усяким, який є:
Що дня розпочинаєм,
Та часу не стає…“
— „Гаразд! Люблю за вдачу,
Одмовив Дцу-Кин-Дзин:
Не трохи було, бачу,
У вас лихих причин.
Пять тисяч — лїта ваші…
Пять тисяч… Як згадать…“
І крикнув — радцям каші
Березової дать.