мить
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | ми́ть | ми́ті |
| Р. | ми́ті | ми́тей |
| Д. | ми́ті | ми́тям |
| З. | ми́ть | ми́ті |
| Ор. | ми́тю | ми́тями |
| М. | ми́ті | ми́тях |
| Кл. | ми́те* | ми́ті* |
мить
Іменник, неістота, жіночий рід, III відміна (тип відмінювання 8a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -мить-.
Вимова
[ред.]- МФА : [ˈmˈɪtʲ] (одн.), [ˈmɪtʲi] (мн.)
прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- дуже короткий відтинок часу; момент (у 1 знач.). || чого, яка. певний відтинок часу. ◆ в одну мить ◆ тієї ж миті ◆ ні на мить
Синоніми
[ред.]- Момент, секунда
Антоніми
[ред.]- довгий (тривалий, довготривалий) час
Гіпероніми
[ред.]Гіпоніми
[ред.]Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від ??
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |
Джерела
[ред.]- Словник УЛІФ: мить
- Мить // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.