він
Українська
[ред.]Морфологічні та синтаксичні властивості
[ред.]він
Особовий займенник однини чоловічого роду.
| відмінок | |
|---|---|
| називний | він |
| родовий | його́, до/у ньо́го |
| давальний | йому́ |
| знахідний | його́, на/у ньо́го |
| орудний | ним |
| місцевий | на/у нім/ньо́му |
Як заст. з прийменниками в оруднім і місцевім відмінку можуть бути форми без н: (у) їм, до/на йо́го, на йо́му.
Вимова
[ред.]МФА: [wʲin]
вітчизняна транскрипція: [в'ін]
Семантичніі властивості
[ред.]Значення
[ред.]- Уживається на означення предмета мовлення, вираженого іменником чоловічого роду однини в попередньому реченні або після цього займенника. ◆ І поверзлось мені, що оце і є він, шлях мій. Марко Вовчок ◆ Я пану вимурував дім І свій проклін лишив на нім. Дмитро Павличко, Бистрина ◆ [Потоцький:] Як вовка не держи, він в ліс втече при першій нагоді... Карпенко-Карий ◆ Всі з острахом одхилялись од нього [Матюхи] й давали дорогу. Андрій Головко ◆ немає прикладів застосування.
- У сполуч. із «сам» виділяє певний предмет мовлення з ряду йому подібних. ◆ Він почув гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він оживить мертві стіни сахарні [цукроварні]. Михайло Коцюбинський
- У сполуч. з часткою ось (от) набуває вказівного характеру. ◆ [Орфей:] Де се мій клевець? Ой Амфіоне, поможи шукати! Я щось не бачу... Ось він... Леся Українка
- род. в. Уживають у значенні присвійного займенника. ◆ Пізнати дурного по сміху його. Номис ◆ Ловила й Катря на собі його погляд не раз — настирливий. Андрій Головко
- Виступає в значенні частки з відтінком неозначености в словосполуках штибу «нехай (хай) йому біс», «хто (біс тощо) його знає», «чорт його бери».
Синоніми
[ред.]- овін
- —
- —
Антоніми
[ред.]- ми
- —
- —
Гіпероніми
[ред.]- займенник
- —
- —
Гіпоніми
[ред.]Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені й термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Споріднені слова
[ред.]Етимологія
[ред.]Слово походе зі стсл. онъ, що виникло з псл. *onъ. У свою чергу сл. «він» споріднене з рос. он, она, оно, они, діял. ён, біл. ён, вон, болг. он, она, оно, они, унó, мак. он, пол. on, діял. un, чес. on, ona, ono, слц. on, діял. vun і van, слн. òn, ón, діял. ùn, wàn, ǫn, схв. ôn, òna, òno, діял. õn, onȁ, onȍ, вл. wón. Найближчий відповідник в инших мовах — лит. anàs, anà, aniẽ, anõs. Балтійські й слов'янські форми об'єднано в протоб.-с. *anas. Далі зв'язки з иншими і.-є. мовами віднайти важко. Відотворюють протоі.-є. *h₁énos, що складається з кореня *h₁é, що розвинувся в [o] (даний корінь також присутній у псл. *otъ → стсл. отъ → укр. від), і наростка *nos, що розвинувся в [n].
Переклад
[ред.]| предмет мовлення | |